На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ключі Марії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
Краткое содержание книги Ключі Марії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ключі Марії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
Ключі Марії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ключі Марії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– А до Куриласа знову украiнською: – Сьогоднi ваших квартирантiв уже не буде.
– А ку… куди подiнуться? – затнувся професор.
– Знайдемо iм iншу квартиру. А тут для вас ще один сюрприз – i вiн поклав поруч iз манускриптом папку. – Там усерединi продовження хронiки Ольгерда.
– Що? – здивувався Курилас. – Вона ж була втрачена.
– Маете рацiю. Втрачена. Однак знайшлася. Тепер у вас е все для того, щоб розшукати Дiву… – Вiн розгорнув папку, перегорнув кiльканадцять пергаментних аркушiв i показав пальцем на доволi чiтке зображення вершникiв на останнiй сторiнцi манускрипту.
– Бачу двох вершникiв на одному конi.
– А якщо уважнiше?
Професор нахилився до зображення на пергаментi.
– А! – здивувався вiн. – Тут три вершники!
Полковник задоволено усмiхнувся.
У дверi постукали, Ваврик гукнув: «Захадi!» До кабiнету ввiйшов вiйськовий.
– Лейтенант Кравцов па вашему прiказанiю прiбил.
– Вот тебе адрес, – Ваврик простягнув папiрець.
– А… а куда? – розгубився той.
– А пасматрi там, чья квартiра асвабадiлась. Кажется с Личаковской вивазiлi каво-та… Вот туда тех i задвiнь. І закрой дела па етай прiслуге таварiща прафесара.
– Тоесть снять все абвiненiя? Но ана обозвала старую бальшевiчьку…
– Знаю, «старай швабрай», – усмiхнувся полковник. – А ти щiтаеш ейо маладой швабрай?
Кравцов голосно розреготався.
– Нiкак нет, таварiщ палковнiк.
– Ну, так пусть прiслуга возвращается на прежнее места работи.
– Єсть.
Лейтенант вiддав честь i вийшов. Ваврик зачекав, поки зачиняться за ним дверi, й звернувся до професора, який з подивом стежив за цим доленосним дiялогом i не мiг надивуватися, як легко полковник переходить з вiдбiрноi украiнськоi на кирзову росiйську i знову на украiнську.
– Як гадаете – хто цi вершники?
– З першого погляду здалося, що то сарацини, бо ж вони iхали в похiд по двое на конi.
– Вiзьмiть лупу, – полковник простягнув лупу й з задоволенням стежив за кожним порухом Куриласа.
Професор приклав лупу до печатки i промовив:
– Тепер бачу, що це хрестоносцi.
– Всi чоловiки? – запитав Ваврик.
– Так виглядае, що всi… А хто ж iще?
– А погляньте уважнiше, – тут полковник уже трiумфував. – Хiба вам не здаеться, що хрестоносець посерединi – жiнка?
– Звiдки це видно?
– Бо вона притулилася до переднього грудьми й навiть голову поклала на плече.






