На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ключі Марії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
Краткое содержание книги Ключі Марії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ключі Марії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
Ключі Марії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ключі Марії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– То, може, вона тее…
– Гомосексуал?
– Чом би й нi? Вони були ще й за античностi. А у всiх замкнених середовищах, надто в орденах, це практикувалося.
– Так. Але не в цьому випадку. Переднiй лицар, як i той, що позаду, мають вiдкритi голови. Каптури плащiв закинутi за спину. В переднього i заднього шоломи припасованi до сiдел, у них волосся до плiч. А от у цього, що посерединi, каптур закривае голову, видно лише вузький профiль обличчя. Вiдповiдь проста…
– Он воно що! – здивувався Курилас. – Це справдi жiнка, якiй треба сховати свое волосся, тому вона в каптурi.
– Саме так.
– Хто ж третiй?
– Можливо, той, хто його потiм уб’е в Киевi. А, можливо, ще один охоронець Дiви. До речi, я обiцяв вам розповiсти про вiтрило на кораблi, яким прямувала Дiва до Нового Свiту.
Полковник поклав на стiл свiтлину старовинного малюнку, на якiй добре було видно корабель, дiвчину зi знаменом, а на вiтрилi красувалися три вершники на одному конi. Правда, то вже було зображення не лицарiв, а давньогрецьких воякiв.
– Це той корабель з Атлантиди? – запитав Курилас.
– Саме вiн.
– Дозвольте… але я не розумiю… Атлантида пiшла пiд воду ще до нашоi ери, а Богородиця…
– Так, маете рацiю, – знову зрадiв полковник. – Богородиця – це вже наша ера. Але ми ж уже з вами говорили, що Дiва вiчна. Чи в образi египетськоi богинi Маа, чи шумерськоi богинi Інанни, чи аккадськоi богинi Іштар. Вона була завше. А iсторiя ii життя повторюеться.
Роздiл 17
Киiв, жовтень 2019.
– Про що ти хотiв поговорити? – напружено запитала Рiна, коли вони спустилися у бар-пiдвальчик на Великiй Житомирськiй. – Що, не можна було вдома?
Вона здивовано дивилася на напрочуд непривiтного Бiсмарка, який мовчки випив з нею каву на кухнi, а потiм вимогливим тоном наказав збиратися i йти за ним. Вiн i сам дивувався зараз: як це вона так швидко i легко пiдкорилася йому i прийшла сюди, навiть не запитавши, куди вiн ii веде.
«Ну це взагалi пiпець! – обурився подумки Олег. – Вона мiй будинок вже вважае своiм!»
– Тобi коньяк? – запитав вiн, проiгнорувавши ii питання, i одразу замовив у дiвчини за барною стiйкою два по п’ятдесят «Закарпатського».
Всiлися за кутовим столиком. Цей бар мiг здатися затишним тiльки пiсля двох-трьох келихiв коньяку. Олег i ранiше заходив сюди зо два рази, i, треба визнати, обидва рази йому тут не сподобалося.






