Ключі Марії

У печерi, де ми сховалися вiд сарацинiв, ми побачили щось схоже на iнiй на стiнах. І на смак воно було, як молоко. Коли ми його спробували, то вiдчули таку силу, що вибiгли з печери i порубали половину сарацинiв, хоча нас було значно менше. Навiть я убив чотирьох. Розумiеш?

– Де це було?

– В печерi на захiд вiд Єрусалима. Пiв дня дороги до неi.

– Це одна з тих печер, де вона ховалася. Ти нiкому про це не казав?

– Нi.

– Якщо ми з тобою по одному боцi, то й не кажи нiкому, – прошепотiв грек. – Я не хочу, щоб ii вистежили.

– Так. Пiсля першоi проби бачиш речi такими, якими ти хочеш, щоб вони були. Пiсля другоi бачиш iх такими, якими вони й не були. Пiсля третьоi бачиш iх такими, якими вони е насправдi. І це вражае.

– Так, це воно.

Тодi Лука запитав, що вiн мае на увазi, кажучи, що причиною полювання за тiею таемничою дiвчиною е молоко Богородицi. Грек пояснив:

– Ти ж бо сам переконався у його цiлющих властивостях. Однак те, що досi вдалося добути – це мiзер.

– А та земля, яку на Рiздво збирають, не мае цiлющих властивостей?

– Нi. Це не бiльше, як релiквiя. Отой iнiй, що ви знайшли в печерi, е найцiннiшим. Але ж його мало. І трапляеться все рiдше й рiдше. Богородиця розчарувалася в хрестоносцях i не бачить бiльше сенсу пiдтримувати iх на силах. Господнi воiни перетворилися на грабiжникiв i гвалтiвникiв.

– Стривай, – роздумував Лука, – отже, та дiвчина, за якою полюють, i е воскресла Богородиця?

– Саме так.

– А молоко, яке проступило на стiнах печери… Воно звiдки? Невже з того часу, вiдколи вона ховалася вiд Ірода?

– Могло бути й вiдтодi. А могло з’явитися недавно, якщо Дiва ховалася там вiд Балдуiна.

При цих словах грек з пiдозрою поглянув на Луку, але старий не змiнився в обличчi.

– Себто… молоко в неi з’являеться, навiть якщо вона не годуе немовля? – дивувався вiн.

– У тих египетських папiрусах, якi я тобi показував, написано, що в богинi Маа молоко починае сочитися, коли на небi з’являеться повний мiсяць.

Роздiл 21

Киiв, жовтень 2019. Бiсмарковi забаглося до Грецii

Увечерi вони зустрiлися з Адiком у «Книгарiумi» на Липинського. Вiдносно новий заклад ще не користувався популярнiстю, i тому тут можна було посидiти спокiйно i поговорити, не пiдвищуючи голос, щоб перекричати музику або вiдвiдувачiв за сусiднiм столиком.