Соловецький етап. Антологія

Колишнiй офiцер галицькоi армii. Вiдбував полон у Домб’ю. Повiривши бiльшовицькiй агiтацii, переiхав на Радянську Украiну i працював доцентом Харкiвського полiтехнiчного iнституту. Заарештований чекiстами 20 сiчня 1933 р. i розстрiляний на Соловках 3 листопада 1937 р.

З учнiв академiка Рудницького, одночасно з ним на Соловках, був молодий учений географ i геолог, колишнiй доцент Харкiвського унiверситету Василь Баб’як, галичанин з походження, учасник украiнських визвольних змагань залишившись на Советськiй Украiнi, вiн, звичайно, не мiг спiвчувати протиукраiнськiй «генеральнiй лiнii партii» i потрапив на Соловки.

Напевне не пригадую, але, здаеться, йому записали у справi участь в украiнськiй пiдпiльнiй вiйськовiй органiзацii.

Перед арештом це був вродливий, молодий, елегантний чоловiк. На островi ж виглядав сумним, рiдко голився, ходив у подертому бушлатi. Був нервовий, мовчазний. Спочатку рубав лiс, потiм працював на мелiоративних роботах, нарештi – в сiльгоспi, де довелося разом iз ним працювати й менi.

Лише зрiдка згадував Галичину. Говорив про бiднiсть галичанського селянства, про те, як тероризували того селянина поляки. Складалось враження, що людина ця так стомилась вiд мандрiв, що ладна податися хоч на край свiта, аби мати бодай якийсь спокiй. «Я знаю, – говорив вiн, – що маю скоро звiльнятися (вiн мав усього п’ять рокiв ув’язнення). Менi все одно не дозволять поiхати на Украiну чи на Кавказ. Тодi я поiду до Казахстану.

Там великi украiнськi колонii. Десь улаштуюсь у тiй бiднiй на воду краiнi й копатиму для наших людей артезiянськi колодязi».

Та це були тiльки рожевi мрii. Якось улiтку 1937 року Баб’яка покликали до «бiлого дому» й оголосили, що, переглянувши його справу, якась колегiя НКВД СССР ухвалила продовжити термiн його ув’язнення ще на п’ять рокiв. Спокiйно розписавшись про те, що йому цю новину оголошено, молодий учений пiшов i далi копати канави, вiдклавши ще на п’ять рокiв копати артезiанськi колодязi для украiнцiв.

Можна сподiвались, що по тому, як вiдбуде свiй термiн ув’язнення десь там у спецтаборi, куди його вивезли разом з учителем, – вiн утратить iнтерес i до артезiанських колодязiв.

Михайло СЛАБЧЕНКО

* Михайло Єлисейович Слабченко народився 9 липня 1882 р., с. Нерубайське, Бiляiвський район, на Одещинi в селянськiй родинi. Через нестатки рано почав працювати на мiсцевих каменоломнях.