На нашем сайте вы можете читать онлайн «Людвисар. Ігри вельмож». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Людвисар. Ігри вельмож

Автор
Дата выхода
28 марта 2015
Краткое содержание книги Людвисар. Ігри вельмож, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Людвисар. Ігри вельмож. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Богдан Коломійчук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Дія роману відбувається у другій половині XVI сторіччя у Львові. На прохання бургомістра Якуба Шольца місцевий лікар Домінік Гепнер влаштовує… публічний розтин людського тіла.
А уночі обурений єпископ тягне бургомістра на Личаківський цвинтар, щоб вистежити того, хто розкопує могили. Бо є підозра, що займається цим сам лікар Гепнер… І це тільки початок таємничої, загадкової та містичної історії.
Людвисар. Ігри вельмож читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Людвисар. Ігри вельмож без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Услiд за тим кiмната наповнилась несамовитим, вiдчайдушним криком. Щось у ньому схоже було на волання людини, з якоi живцем здирають шкiру, а ще – на моторошний голос кажана. Гепнер та розбiйники звернули погляди на прибулого i занiмiли вiд жаху. Перед ними стояв голий чоловiк iз розпанаханим черевом, звiдки проглядали залишки нутрощiв i порожнеча довкола них. В пiдняте догори обличчя вчепилися кiстлявi руки, гострими пальцями роздираючи залишки тлiючоi шкiри.
– Мати Божа, – прошепотiв Домiнiк, хапаючись рукою за порубаний стiл, аби не впасти.
Найманцi тимчасом, також забувши про нього, тiснилися з переляку до стiни. Крик незнайомця поволi стихав. Вiн, ставши посеред кiмнати, вiдняв вiд обличчя руки i почав роззиратися довкола своiм единим виряченим оком. Гепнер, вiдчувши, що справджуються його найжахливiшi пiдозри, стиснув рукiв'я i випростався, приготувавшись до новоi оборони. Погляди iхнi зустрiлися i на мить завмерли. З незнайомцем несподiвано сталося щось дивне: вiн ще дужче заволав i кинувся до вiкна.
Нажаханi конi довгожданого екiпажа стали дибки i рвучко оминули тiло, що так несподiвано випало з вiкна. Христоф зiстрибнув на брукiвку i кинувся до будинку. В наступну мить вiн увiрвався до кiмнати, де розбiйники, опам'ятавшись, знову взялися до справи. Допомогти Домiнiковi кiлькома швидкими i безжальними ударами було для нього справою кiлькох секунд. Найманцi, конаючи, розпластались на пiдлозi.
– Дякувати Богу, – видихнув Домiнiк, – ви саме вчасно.
– Усе гаразд? – запитав кур'ер.
– Зi мною так, – вiдповiв лiкар i кинувся до дверей, за якими лишилася Ляна.
Дiвчина, блiда наче смерть, безсило впала в його обiйми i заридала.
– Треба поспiшати, – нагадав Христоф, – невiдомо, перед чим iще не зупиниться епископ.
Лiкар кивнув i, вхопивши Ляну на руки, рушив за ним. Слiдом, весь час йойкаючи i читаючи молитви, задрiботiла Вiрця, змушена цiлковито покладатися на своi ноги, оскiльки втрачати свiдомiсть мали право лише вельможнi панi.
Бiля карети Христоф зупинився i здивовано глянув на порожню брукiвку. Тiло, що лежало там, безслiдно зникло.
– Куди ви подiли того нещасного? – запитав вiн у гайдукiв, помiтивши, що тi були так само блiдi, як винесена з будинку панна.
– Нiкуди, – розгублено вiдповiли тi.
– Хочете сказати, вiн устав i пiшов сам?
Гайдуки ствердно закивали головами.









