Козак Байда, або Хортицька Січ

Вiдбивши важкий удар, княжич блискавично розсiк йому черево. У цей момент у повiтрi промайнули два аркани, що одночасно кинули ворожi вершники – вони отримали наказ узяти Вишневецького живим. Одна петля затяглася на княжiй шиi, друга – на правiй руцi, ковзка вiд кровi шабля вилетiла з долонi Дмитра. Князь ухопився лiвою рукою за мотузку, що обплела шию, i смикнув щосили, ординець звалився з коня на землю. Другий вершник рвучко потягнув аркан, i Вишневецький розтягся на спинi. Над ним одразу виросла постать залитого кров’ю татарина з розпанаханим черевом, ординець заносив над головою уламок списа.

«Ось i смерть прийшла…» – подумав молодий князь. Раптово гримнули пострiли з рушниць та пiстолiв. Вершник, що тримав Вишневецького на арканi, звалився з коня з простреленою головою. Дмитро почув глухий шум i кiнський тупiт.

Кремезний татарин не встиг завдати смертельного удару – ординцю розсiк чоло незнайомий воiн iз густими чорними вусами.

– Друже, годi спати, уставай до бою, у нас ще купа ворогiв, – промовив незнайомець i посмiхнувся бiлозубо.

Вишневецький миттю пiдвiвся i, розiрвавши аркан, пiдняв iз землi свою шаблю.

На полi бою з’явився чималий загiн нових воiнiв, що люто били бусурманiв. Опинившись мiж двох вогнiв, татари заметушилися, як мухи в павутиннi, i почали тiкати. Проте частина ворогiв ще продовжувала битися. На Дмитра налетiв худий, як чапля, татарин iз кривою шаблею. Князь схрестив з ним зброю i боковим зором побачив, як на бiловусого чубатого вояка накинулося одразу трое татар.

«Йому треба пiдмогти», – подумав Вишневецький. Вiдбивши хитрий напад, Дмитро сiкнув ворога по руцi, ординець пiдняв зброю вище i прогавив шабельний випад, який розкраяв йому груди. Князь повернувся до сивого чоловiка i побачив, як немолодий вояк iз неймовiрною швидкiстю вiдбивав i завдавав удари шаблею. Збоку здавалося, наче в руках вояка не одна шабля, а цiлих десять. Один за одним бусурмани лягали пiд ноги сивовусого.

«Добрячий рубака», – подумав Дмитро.

Вловивши коня без вершника, вiн сiв у сiдло i погнався за ватажком чамбулу. Той так дременув, що за ним аж курява летiла.

Бранцiв уже звiльнили, чоловiки, похапавши те, що пiд рукою, кинулися добивати рештки татарського чамбулу.

Татарський кiнь був молодий та прудкий. Вишневецький швидко наздоганяв бусурманського ватажка. Незабаром князь наблизився до татарина на вiдстань шабельного удару, але завдати його не встиг.