Листи до Феліції (1913)

У Франкфуртi, наприклад, якщо менi не дозволять перебувати в виставкових павiльйонах невiдхiдно, я, скорiш за все, чекаючи на Тебе, цiлий день стирчатиму бiля дверей; судячи з усього, я i в театрi триматимуся не iнакше, себто буду швидше настирливий, нiж неуважний. І при цьому я хочу надчiткоi вiдповiдi на свое питання, вiдповiдi, неупередженоi всiма сторонами, тобто i з боку дiйсностi, – тому я i питання свое ставлю надчiтко. Отже, вiдповiдай, найулюбленiша ученице, вiдповiдай вчителю, який в безмежностi своеi любовi i свого безталання хотiв би часом зникнути з лиця землi до неправдоподiбностi безслiдно.

У Твоему останньому листi зустрiчаеться фраза, Ти одного разу ii вже писала, я, по моему, теж: «Нам одне без одного нiяк не можна». Це так, кохана, тисячу разiв так, у мене, наприклад, зараз, у першi години Нового року, немае бажання сильнiшого i безглуздiшого, нiж те, щоб зап’ястя нашi, Твоеi лiвоi i моеi правоi руки, були пов’язанi нерозривно. Не знаю навiть до ладу, чому менi саме це спало на думку, може, тому, що передi мною зараз книга про французьку революцiю зi свiдченнями сучасникiв, а ще, можливо, тому, що, напевно, все ж можливо – хоч я нiде про це не читав i не чув – ось так, нерозривною парою, зiйти на ешафот.

 – Та що ж це таке лiзе менi в голову, яка, до речi, бiдолашному моему романовi нiчого сьогоднi повiдомити не схотiла. Це все число 13 у датi Нового року. Але навiть найкраща цифра 13 не завадить менi, кохана моя, пригорнути Тебе до себе чимраз ближче, ближче, ближче. Тiльки де Ти зараз? З якоi новорiчноi компанii я Тебе вихоплюю?

Франц

1. XII.12 [1 сiчня 1913 р.]

Кохана, лише кiлька слiв про вечiр новорiчного дня. Знаеш, що зараз найбiльше мене хвилюе? Тiльки сьогоднi, у середу, отримав я Твiй великий, гарний лист, який мав прийти вчора, у вiвторок, з другою поштою. Тепер Ти пишеш: «Але у недiлю вранцi Ти теж вочевидь отримаеш листа» i маеш на увазi пiд недiлею, очевидно, сьогоднiшнiй Новий рiк. Гаразд, але я не отримав того другого листа, i в конторi його не було.

Тодi вiн, мабуть, прийде у квартиру лише завтра, коли я буду в конторi. Що ж, накажу негайно привезти його в контору, але чи вiн не забудеться, чи доправиться вчасно, чи не лежатиме в конторi ще один лист? Отже, кохана, це моi турботи. Клята пошта! Клята вiдстань!

Як добре Ти ставишся до мене в сьогоднiшньому листi! Як Ти можеш менi подарувати i зрозумiти моi турботи! Постривай, я ще сьогоднi ввечерi подякую Тобi за це.