Листи до Феліції (1913)

Кохана, прощай, у мене тупа, велика, несосвiтенно дурна голова, i лiве око трохи посмикуеться, тож менi слiд бути серед людей. Чому б тодi й нi? Я все ще досить добрий для них, тому що, хай i перебуваю у своему вiдносно найкращому станi, проте до них не належу.

Мене тiшить Ойленбергове «Подолання», i люди поняття про нього зеленого не мають, але радi за його премiю Шиллера[1 - Герберт Ойленберг отримав премiю Шиллера в 1912 р. за п’есу «Белiнда».] i 12 з гаком тисяч марок, якi, як розказував Верфель, вiн отримуе вiд Ровольта щороку.

Я неабияк заздрю йому в цьому, бо ж перетягнув тебе до себе, Фелiцiе. Тепер залишайся тут!

Франц

02.01.13

Але це абсолютно незрозумiло для мене, кохана, тiльки-но я вирiшив лягати спати, як приходить Твоя телеграма. Що ж робить берлiнська пошта? Тобi принесли листа в квартиру на Новий рiк, еге ж? Гаразд, в новорiчну нiч я написав Тобi величезного листа i кинув його в новорiчний ранок, тож Ти мала б отримати його сьогоднi, 2-го, о 9-й ранку. Крiм того, я, потiшений Твоi листом, написав Тобi у новорiчний день у другiй половинi дня ще один i кинув його вiдразу, Ти, певно, отримала його о 10-й ранку.

Нарештi я написав листа сьогоднi ввечерi, отримаеш, мабуть, Ти його завтра, 3-го, о 9-й ранку. Бачиш, що до мене, кохана, моеi вини нема. Моя пошта досить божевiльна, Твоi листи вiд 30-го та 31-го я отримав лише сьогоднi, 2-го, а от Твоя новорiчна листiвка справдi була в конторi. Чому нас так утискають? Хiба ж ми загалом так очевидно тiшимося? Зараз бiжу, щоб вiдправити цього листа негайною поштою.

Франц

2.01.1913

Вже дуже пiзно, моя бiдна, змучена кохана. Пiсля не надто навiть поганоi, але занадто короткоi роботи я знову просидiв без дiла, вiдкинувшись у крiслi, i ось уже знову пiзнiсiнько.

Не знаю, чи вiрити серйозно у те, що моi листи затримуються, хоч передi мною i лежить Твоя телеграма, i я б вважав за краще довгiсiнькими своiми кроками до Берлiна добiгти, аби на мiсцi i якнайшвидше з’ясувати справу. Як це взагалi можливо, щоб два, поза сумнiвом, правильно надписанi, та ще й iз зазначенням зворотноi адреси вiдiсланi листи одного й того ж таки дня, але навiть з рiзною поштою, тобто в рiзних поштових мiшках, – i раптом загубились? Я навiть уявити собi цього не можу.

Якщо це i справдi сталося, тодi на що взагалi можна покластися, так усi листи почнуть пропадати, зокрема i цей, i тiльки телеграма ще якось дiйде. У нас один вихiд – покидати пера i бiгти одне одному назустрiч.