Листи до Феліції (1914–1917)

Хiба це не була зневага? Ти не пояснила й словом це мовчання, хоча й знала, як я вiд цього страждав. Чи ж це не було ще гiрше, нiж в Тiргартенi? Якось Ти написала: «Якщо Тобi вистачае мого кохання, то й добре». Такого Ти не казала менi навiть у Тiргартенi. Якось Ти написала: «Те, що я казала в Берлiнi, було правдою, власне, правдою, навiть якщо це було не все». Але ось це «все» я нiколи не дiзнаюся.

Не було б причин згадувати й про це, адже тодi прийшов лист, передостаннiй, який, здавалося, все згладжував.

Тепер, здавалося, все добре, тепер, здавалося, остаточно настав початок кращих часiв. Щасливий, я вiдписав, попросив термiново, мабуть, як нiколи, не змушувати мене чекати вiдповiдi; написав, як я з болем у серцi переживаю безрезультатнi години прибуття пошти; просив на наступний день, якби не вийшло iнакше, лише про кiлька рядкiв – а прочекав чотири днi. І що далi? Тодi прийшов Твiй останнiй лист, написанi кiлька рядкiв у ресторанi пiсля iди, без пояснення вiдсутностi вiдповiдi; подорож до Дрездена (знову ж таки без пояснення Твоеi минулоi готовностi до такоi подорожi) просто вiдхилена, нашiптування Твоеi сестри, Ти хотiла б висловитися стислiше (ще стислiше! ще стислiше!). На цьому все. Чи ж мiг я думати про вiдповiдь або взагалi про щось iнше, якщо Ти для мене видiлила впродовж чотирьох днiв лише мить пiсля iди, жодним словом не вiдповiла на моi листи й втиснула всю цю справу в решту свого життя як щось огидне й несуттеве? Чи не ожило знову все те, що вiдбувалося з першого кроку в Тiргартенi? Чи я мiг на це вiдповiсти? Чи розумiеш Ти зараз, що не мiг?

Якщо Ти, Ф.

, пiсля цього пояснення, яке мае бути поясненням не лише про мене, але й про Тебе, думаеш, що я повинен приiхати, я, звичайно, одразу приiду. Я б приiхав завтра, у суботу, о пiв на 11-ту вечора, i повернувся б о пiв на 5-ту вечора недiлi, оскiльки в понедiлок, як завжди, мене чекае важка й огидна робота. Якщо Ти хочеш, щоб я приiхав, i бажаеш зустрiти мене на вокзалi (я б тiльки провiв Тебе додому, Ти б могла вже о пiв на 12-ту бути вдома), тодi негайно надiшли менi телеграму, аби я отримав ii до полудня, i я одразу побiжу на вокзал.

    Франц

7 квiтня(?) 1914 року, Прага

Лист до Фелiцii Бауер

Чесно кажучи, Ф.: у вчорашньому марному й схвильованому очiкуваннi на Твiй лист (вкотре я чекав марно, Ф.?) я був рiшучий не вiдкривати лист, якщо вiн прийде сьогоднi.