Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

С.-Петербург

1860.

1 февраля.

Платон Федорович!

Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без iх волi нiчого б не сказав. Спитайте ж ви iх, i як буде на се iх воля, то коротесенько напишiть менi однi тiлько факти i пришлiть брошуру о вашем заводе. На сей раз годi, нiколи, вибачайте. Кланяюся Татьянi Івановнi i цiлую ваших дiточок.

Т. Шевченко.

Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.

На зворотi:

Благородному Платону Федоровичу Семеренку.

372. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

1 лютого 1860. С.-Петербург

1860. Февраля 1.

Ти менi дуже нашвидку писав, а я тобi оце навзаводи пишу: нiколи. Ось що: чи получив ти мое письмо i «Кобзаря»? Чи був ти у Городищi i чи бачився з П. Ф. Семеренком? Якщо бачився, то напиши менi, що вiн тобi сказав? Та ще ось що: напиши менi гарненько, що то за пан Трощинський.

Де той Кагарлик? І що то за грунт, що вiн нам пропонуе? Що вiн коштуе? Я се лiто до тебе не приiду: нiколи. Роби, як сам знаеш; о грошах не турбуйся. «Кобзар» добрий чинш платить, спасибi йому. Та напиши менi хоч пiвслова о Харитi; вона менi спать не дае. Оставайся здоров. Цiлую твою жiнку i твоiх дiточок.

Твiй Т. Шевченко.

Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а нi, то одiшли.

373. Т. Г. Шевченка до Д. С. Каменецького

6 лютого 1860. С.-Петербург

Данило Семенович.

Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».

Т. Шевченко.

6 февраля

1860.

374. М. Я. Макарова до Т. Г. Шевченка

9 лютого 1859. С.-Петербург

Дядьку! Приходьте лишень у четвер вареникiв iсти.

Ваш Н. Макаров.

9 февраля.

375. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

Середина лютого 1860. С.-Петербург

Прочитай оце письмо та, помiркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одiшли, або пiд лаву кинь.

Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи пiде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком?

Та напиши, чи той грунт у Трощинського над самим Днiпром? Бо як не над Днiпром, то менi його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що пiде за мене, то прийми ти ii в своiй хатi як рiдну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймiв трохи одпочине. На харч i ii одежу я тобi вишлю грошi.