Воля Ізабелли

– Це моя охорона. І тобi раджу. Ти ж знаеш – зараз стало небезпечно. – Август Чарторийський знов змiнив веселий тон на суворий.

– До речi, батьку, ваш посланець, якого ви тиждень тому надiслали до мене з листом, – загинув. По дорозi до нас його поранили. Але листа вашого вiн довiз.

Чарторийський замислився, схиливши голову, провiв рукою по яскраво-веснянiй зеленi чагарника й продовжив уже спокiйним, лагiдним голосом:

– От бачиш, доню, стало дуже небезпечно. Усюди розбiйники, бунтарi. А ще й проти короля змова.

Тож краще подбай про себе. На твоему мiсцi я б i веселощiв наразi не влаштовував.

Балачки про змову проти короля ширились Варшавою вже кiлька мiсяцiв. Хоч це й не дивно, адже частина магнатiв напередоднi вiдкрито виступила проти полiтики монарха. Вiдразу кiлька впливових родин, зокрема Пулавськi та Красинськi, об’еднались i оголосили свiй спротив рiшенню, ухвали якого роками добивались Чарторийськi i яке король i сейм за участi московитiв й чужинських солдат врештi затвердили: а саме про урiвняння в правах католикiв та православних.

Тепер магнати, яким така рiвнiсть не до вподоби, навiть погрожують вiйною, обiцяють знищити короля та вирiзати русинiв-православних. А ще готовi заручитись пiдтримкою iнших королiвств, а вiдтак i iхнiми армiями. Принести вiйну на цi землi. Про це плiткують у варшавських салонах. Подейкували, що змовники е навiть у самiй Варшавi i вони можуть готувати замахи на монарха та його фаворитiв. Секретна полiцiя розшукувала i арештовувала пiдозрiлих мiстян. Втiм, гучних заяв про розправу над бунтарями з Королiвського палацу досi не лунало.

– Тату, я вважаю… – щойно завела Ізабелла, як ii перервав батько:

– Я мушу тобi повiдомити, що вирушаю до Бережан. Нинi там мое мiсце.

– І ви не прийдете сьогоднi ввечерi до нас? – княгиня засмутилась.

– Нi, Ізабелло. Але я передаю тобi ось це, – вiн простягнув доньцi загорнуте у чорний оксамит щось невелике за розмiром, тверде на дотик. – Там футляр, у ньому важливi для мене розписки.

Я не можу iх везти в Бережани, боюсь – цi документи просто загубляться. Але й не можу залишити iх в себе у Варшавi. Надто небезпечно тут зараз. Пiдозрюю, що в моему палацi завiвся шпигун. Тому вирiшив передати цi папери тобi – бо знаю, ти про них подбаеш.

Августу Олександру Чарторийському було вже за 80. Ізабелла почала помiчати, що батько останнiм часом загадково поводиться. Вона чула про дивацтва лiтнiх людей, тож вирiшила не сперечатись i прийняти згорток.