Моє життя та праця

«Ви можете користуватися ним як для дiлових, так i для розважальних поiздок – на ваш розсуд».

«Вiн зберiгае ваше здоров’я, м’яко везучи вас по кепськiй дорозi й дозволяючи впродовж довгого часу дихати свiжим незiпсованим повiтрям».

«Ви пануете над швидкiстю. Якщо бажаете, то поiдете кроком тiнистою алеею, натиснiть ногою на важiль, i помчите iз запаморочливою швидкiстю, лiчачи верстовi стовпи».

Я процитував лише витяги з реклам, iз намiром показати, що ми iз самого початку намагалися створити щось корисне, нiколи не маючи на увазi спортивноi мети.

Справа стала набирати розмаху, наче за помахом чарiвноi палички. Нашi автомобiлi набули гучноi слави, здобувши репутацiю надiйних машин. Вони були мiцнi, простi та надiйнi. Я розробляв проект новоi простоi та базовоi моделi, але нам бракувало коштiв для спорудження вiдповiдноi будiвлi заводу та його обладнання. Ми все ще використовували такий матерiал, який був на ринку. Правда, ми купували завжди найкраще, але не мали в своему розпорядженнi коштiв для наукового вивчення матерiалу та для власних випробувань.

Моi спiльники не уявляли собi, що можна обмежитися однiею-единою моделлю. Автомобiльна промисловiсть наслiдувала велосипедну, де кожен виробник вважав своiм обов’язком випустити нового року таку модель, яка якнайменше була б подiбна на всi попереднi, тому власник старого велосипеда вiдчував велику спокусу обмiняти свою машину на нову. Це вважалося вмiнням «робити справи». Такоi ж тактики тримаються творцi жiночоi моди.

У цьому випадку виробники керуються не бажанням створити щось краще, а лише прагненням дати щось нове. Дивовижно, наскiльки глибоко проникло переконання, що прибуткова справа та постiйний збут товару залежать не вiд створеного раз i назавжди.

Завоювати довiру покупця, вiдтак спершу змусити його витратити грошi на купiвлю предмета, а потiм переконати, що вiн повинен замiсть цього предмета купити новий.

Я розробив план, який на той час ми ще не могли реалiзувати.

Кожна окрема запчастина мала бути змiнною, щоб у майбутньому, якщо знадобиться, ii можна було замiнити досконалiшою запчастиною, а автомобiль загалом мав служити необмежений час. Питанням мого честолюбства е те, щоб кожну окрему запчастину машини, кожну дрiбну деталь зробили настiльки мiцно та сумлiнно, що нiкому не спадало б на гадку iх замiнювати. Високоякiсна машина мала бути також i довговiчною, як хороший годинник.