Жанна батальйонерка

Легка сукня ii чiпляла за унiформи розгублених гiмназистiв, заливаючи iх окультними пахощами iндiйських квiтiв, i тодi iхнi обличчя червонiли вiд крови, що приливала до iхнього теософського, але молодого мозку. Жанна готувала за допомогою покоiвок круглий столик на трьох нiжках, що за ними мало вiдбуватися засiдання «Священного Лотоса».

В передпокоi стояв на вартi один з гiмназистiв i приймав гостей. Щоб була цiлковита романтика мiстики й таемничости, як у справжнiх масонiв, вартовий гiмназист питав пароль i тодi вже допомагав роздягнутися новому гостевi.

Смiх i весела розмова, що тривала в передпокоi, коли приходив новий гiсть, змiнялася на тиху розмову в кiмнатах i тодi вартовий гiмназист-сьомиклясник першоi iмператорськоi гiмназii роздратовано гриз нiгтi й проклинав долю, що обрала його на це почесне мiсце вартового.

Ще не всi були в зборi. Товариство чекало ще кiлькох гостей, що чомусь запiзнювались.

Збиваючи грудками снiг, баский кiнь швидко пiдкотив до професорового будинку сани, вкритi медвежою шкурою.

З саней вилiзла поважна бородата постать в шубi й пiшла до будинку. Вартовий гiмназист чув важкi кроки по сходах, а потiм в передпокоi задеренчав дзвоник. Гiмназист скочив зi стiльця, на якому сидiв, швиденько пригладив на головi волосся, обсмикнув унiформу й вiдчинив дверi.

Перед ним стояла кремезна поважна постать у теплiй шубi, в окулярах, з бородою, що в нiй шматочками льоду заморозився подих. Гiмназист трохи розчаровано вiдступив на крок i суворо промовив:

– Змiя!.

.

Людина в шубi очманiло подивилась на нього, потiм, не заходячи до передпокою, зняла окуляри, протерла iх i знову одягла.

Гiмназист загородив своiм тiлом прохiд i ще суворiше промовив:

– Змiя!

– Глупость! Глупость ви говорите, молодий чоловiк! – промовила басом постать у шубi й зробила рух, щоб пройти до передпокою.

– Ви мусите сказати пароль! – стурбовано заговорив гiмназист, все ще не пускаючи гостя до передпокою.

Людина в шубi безпорадно розвела руками, не знаючи, що iй робити.

В цей час до передпокою забiгла Жанна, зацiкавлена новим гостем.

– В чому справа, Льоню? – запитала Жанна, дивлячись на безпораднi постатi гiмназиста й гостя.

– Цей добродiй не хоче назвати пароля! – ображено промовив гiмназист

– Ха-ха-ха! Який ви чудак, Льоню! – розсмiялась Жанна. – Це ж мiй тато! Пропустiть його. Це мiй хороший тато!.. – Почала вона ластитись до людини в шубi, що тепер вже зайшла до передпокою.