Жанна батальйонерка

– Євгенiе Михайлiвно, вибачте, будь ласка, я зовсiм забув сказати, що я насмiлився сьогоднi запросити до вас мого друга – студента-однокурсника Стефана Борисовича Бойка! Вiн великий прихильник теософськоi науки й дуже багато знае з цiеi галузi.

– Прошу! Прошу заходити! – привiтно заговорила до Бойка Жанна.

– Знайомтесь! – сказав Муславський.

Інцидент був вичерпаний i гостi знову почали обговорювати свiй несподiваний переляк.

– Може ми можемо продовжувати при свiтлi? – запитала панночка, що ii нахабнi духи ввесь час хапали за ноги.

– Про це треба спитати в мого товариша Стефана Борисовича! – вiдповiв Муславський. – Вiн дуже компетентний у цих справах. Як гадаете, Стефане Борисовичу?

– Кха… Гм… я власне…

Муславський насмiшкувато дивився, як нiяковiе Бойко.

– Я гадаю, що можна, – продовжував Бойко, – тiльки треба дуже старанно заабажурити свiтло, щоб було напiвтемно!

Поки влаштовували нове освiтлення, Муславський затяг Бойка в куток кiмнати.

– Ти все-таки прийшов?..

– За мною стежать, – вiдповiв Бойко, – я просто вирiшив, що тут можна сховатися на цей вечiр!.

– Ага…

– Тiльки ти не виставляй мене, як знавця цiеi чепухи, я в нiй нi чорта не розумiю!

– От так iсторiя! – зiдхнув Муславський.

В кiмнатi стало напiвтемно, так що присутнi ледве могли розпiзнавати один одного. Всi знову сiли на своi мiсця. Бойко сiв коло Муславського.

– Дух, ти тут? – спитав Леонид Криницький.

Стiл похитнувся.

– Це Петро Великий? – спитав Голуб’ятнiков.

Стiл стукнув один раз.

– Я в них замiсть медiюма, – прошепотiв Муславський на вухо Бойковi, – тiльки в мене вже заболiли руки хитати цим столиком. Допомагай!..

– Петро Великий, скажи, хто поведе до перемоги нашу армiю? – спитала Жанна.

– Жанна Барк! – вистукав стiл.

– Це вiн хотiв сказати – Жанна д’Арк! – сказав Криницький. – Нова Жанна д’Арк!.. Як це прекрасно!

Жанна сердито встала вiд столу i зняла абажура з лямпи.

– Сьогоднi нiчого не вийде, – сказала вона, – хтось з присутнiх надто вже розжартувався.

Вона стояла коло лямпи й електричне свiтло освiтлювало ii кучеряве волосся, що виблискувало червоною мiддю. Їi обличчя було енергiйне i прекрасне, ii постать була дужою й елястичною. Надягнути на неi панцир, шолом, дати в руки меча, i це була б справжня Жанна д’Арк!..

Муславський i Голуб’ятнiков дивились на неi, потiм вони подивилися один на одного й iхнi погляди зустрiлися, як двi шпаги.

Жанна Барк була справдi прекрасна жiнка.