Іван та Юрій Липи

Перспективи украiнського руху на той час були обмеженi не лише росiйською владою, а й страхом досвiдчених iнтелiгентiв перед новими покараннями з боку колонiальноi влади.

Але молодь не мала страху i вкотре доводила свою прогресивнiсть, адже молодi було за що боротися – за власне майбутне. Потрапивши на медичний факультет университета, І. Липа влився в студентську громаду, яка iмпонувала йому своею радикальнiстю на вiдмiну вiд украiнофiлiв. За свiдченнями полiцii, яка вела постiйний нагляд за студентськими гуртками, Іван Львович швидко знайшов свое мiсце серед «полiтично неблагонадiйних осiб».

І. Липа любив фах, якому вирiшив присвятити себе, та бажання лiкувати не лише фiзичнi, а й соцiальнi хвороби було теж чималим. Один з гурткiв, до якого входив І. Липа та маловiдомi сьогоднi Л. Фроердот i С. Степановський, намагався втiлити iдею створення окремоi студентськоi iдальнi, де молодь могла б обговорювати важливi питання без нагляду з боку викладачiв чи полiцii. Ідея створення подiбного закладу вочевидь е навiяною роллю кав’ярень в часи Французькоi революцii, де збиралися вiдомi просвiтителi та обговорювали важливi соцiальнi питання.

Харкiвська полiцiя найбiльшим агiтатором за створення такоi iдальнi вважала І. Липу.

Навчання в унiверситетi, спiлкування з iнтелiгенцiею та студентською громадою вплинули на свiтогляд І. Липи. Його толстовство i народництво отримало украiнське забарвлення. Як людина, вихована в дусi соцiальноi справедливостi, І. Липа зрозумiв першочерговiсть боротьби за свободу i права саме украiнцiв, бо iхне iснування було в рази важчим порiвняно з росiянами, поляками, нiмцями та iншими народами iмперii.

Щасливим випадком для викристалiзовування його поглядiв стало призначення Олександра Русова у 1891 роцi статистичним описувачем селянських господарств Полтавщини. Робота була величезна, тож статистик, який належав до вiдомих громадсько-культурних дiячiв, залучив собi в допомогу харкiвських студентiв.

У групi студентiв, якi пiд час канiкул описували майно полтавчан, був також І.

Липа. Поiздка селами краю, який е колискою сучасноi украiнськоi культури, адже виплекав Г. Сковороду, І. Котляревського, М. Гоголя, П. Мирного, І. Нечуй-Левицького та багато-багато iнших, не могла лишити байдужим нiкого. Мальовничий край, який майже не зачепила русифiкацiя, був просто-таки «клондайком» етнографiчних особливостей, якi студенти намагалися зафiксувати. Щоправда, за спогадом І. Липи, не всi учасники описiв майна були щирими украiнцями.