Алхiмiк. До образу Джордано Бруно

Брат Одинадцятий, повернеться, можливо, завтра.

Примостившись на дерев’янiй лавi, Пабло Симон з’iв велику миску супу з хлiбом i випив кiлька кухлiв води. Потiм, не роздягаючись, лiг на скромне ложе i провалився в мiцний сон.

– Добридень, Пабло Симоне!

Обличчя отця Матео осявала найлагiднiша з його усмiшок. Русявим волоссям, сiрими очима i бiлою, як облатка, шкiрою вiн скидався на скандинава, дарма що народився на Середземному узбережжi. Вiн належав до тих надзвичайних людей, якi завжди у своiй стихii – i правлячи месу, i кермуючи судном, i на чолi вiйська.

– Отче Матео! Доброго вам здоров’я! То вам вдалося спекатись отця Педро? І Лонгiна? А братчики теж повернулися?

– Забагато запитань! Утiм, попервах i я був такий самий допитливий… Усе гаразд. Отець Педро вважае, що я блукаю горами, а Лонгiн, котрий ненавидить мене чи не бiльше за священика, не мае, як i той, доказiв проти мене i мусить вичiкувати, доки я не зроблю якусь помилку.

– Нi, я ховавсь аж до ночi. Але отець Педро щось пiдозрюе. Менi здаеться, що всiм нам загрожуе велика небезпека.

– Не надто переймайся. Маю в курii впливових людей, налаштованих проти цих фанатикiв. Вони сiють розбрат помiж них i нацьковують одних на одних. Адже можновладцi грiшать великою любов’ю до золота, багатого столу та покоiвок. Усе це, сам знаеш, обертаеться ницiстю та слабкiстю.

– А чи е в таемних Братствах кардинали i епископи?

– Так, е. І куди бiльше, нiж ти можеш уявити.

– То чому тодi досi дiе Інквiзицiя та визиск заляканого й забобонного люду? Чи не час вiдновити на Заходi iстинне християнство – розумне i добре?

– Ще не час. Провидiння приберiгае це на майбутне. Нашi недоброзичливцi значно могутнiшi за нас, та й усi полiтико-економiчнi важелi вони прибрали до своiх рук. Нам з ними не впоратися.

Брат Одинадцятий спохмурнiв, а тонке павутиння зморшок на чолi означили смуток i бiль.

Одягшись, Пабло Симон пiшов з ним до книгозбiрнi. Хвилин за десять той урвав мовчанку, зронивши печальнi слова:

– Дуже боляче це визнавати, мiй любий юначе, але бiльшiсть людей теж проти нас… Селянам i ремiсникам – добрим серцем, але темним i затурканим релiгiйним фанатизмом та полiтичним терором – милiший заклик: «Пристань до воiнства Інквiзицii, i тобi буде вiльно вбивати, грабувати i вiддаватися розпустi коштом недовiркiв.