Максим Рильський

Вирiсши в селянськiй родинi, з дитинства пiзнавши нелегку долю i душевну красу хлiборобiв, Меланiя Федорiвна i в своiх дiтей виховувала повагу до трударiв, плекала в них чисте сумлiння. «Коли хочеш зробити зле, помiркуй як слiд, а тодi не роби. Коли ж задумав добре, не вагайся. Нiколи не чини вдень такого, що заважало б спати вночi», – часто повторювала вона синам.

«Мати Максима Тадейовича була дуже приемна людина, великого природного розуму. Вона багато читала, знала художню лiтературу i в розмовi, бувало, згадувала улюбленi мiсця або персонажiв рiзних творiв.

Вона дбала про те, щоб ii родина мала все необхiдне. Весь уклад життя, одяг – все було скромне», – тепло вiдгукувалася про Меланiю Федорiвну Вiра Шпилевич, яка з юних лiт знала ii.

Тому сини iй вiдповiдали нiжною любов’ю. Бувало, втрьох заведуть ii улюблену «Ой мати ж наша, мати, та не журись нами…» Та журитись ви падало, але встигла Меланiя Федорiвна i втiшитись – успiхами Максима, його щасливою поетичною зорею.

На долю цiеi жiнки випало багато втрат: у 41 рiк лишилася вдовою з трьома дiтьми, старшого з яких iй судилося оплакувати: Іван несподiвано помер 1933 р. (хвороба серця). Богдан хворiв на сухоти i пережив матiр лише на три роки.

Роздiл четвертий

Брати. Дитинство

«Рильський багато чим завдячуе в своему розвитковi i враженням дитинства, i впливовi оточення, i впливовi прочитаних книг», – зауважив академiк Олександр Бiлецький. І все це випливало з чистих батькiвських джерел.

Максим народився, коли його батьковi було вже 54 роки. Сталося це 19 березня (н. ст.) 1895 р. у Киевi, в зимовiй квартирi Рильських на вулицi Тарасiвськiй. Через кiлька мiсяцiв родина переiхала до Романiвки, де й минало дитинство майбутнього поета.

«Названо мене Максимом – на честь одного iз героiв нашоi минувшини, Максима Залiзняка, – пояснював поет. – Ім’я прибрав менi батько з своiми друзями – Лисенком, Антоновичем». До речi, мати майбутнього поета дуже хотiла назвати свого мiзинчика Володимиром на честь приятеля батька iсторика Антоновича, але батько наполiг на iменi Максим на честь Залiзняка.

Пiсню про «Максима козака Залiзняка» Тадей Розеславович любив особливо.

Максим рiс жвавим i непосидючим, устигав на рiчку, i став, i до лiсу, що пiдступав пiд саму хату, i до босоногих ровесникiв, i до iхнiх батькiв.

«Ось поiздки з батьком у вiзку, запряженому старим конем Попом (вiд iменi його колишнього власника).