Максим Рильський

«Характер мав Іван – мов скойка та перлова, що розкриваеться лише вряди-годи», – згодом напише Максим про спокiйну, врiвноважену вдачу брата, мовчазного, зосередженого, що мав добру пам’ять «на речi й iмена i спогади берiг, немов дрiбний овоч». Саме з його спогадiв Максим довiдався чимало про батька i його друзiв, про iхнi мандри селами Украiни ще за студентських лiт, про захоплення народною пiснею, рiзнi пригоди… «Чимало тих речей Іван розповiдав, як човен запливав мiж довголистi трави», – цi оповiдi Максим слухав найчастiше на лонi природи, над плесом романiвського ставка, бо змалку призвичаiвся разом з братами до риболовлi, i «здавалось – цiлий свiт у водах мiж купав тремтiв i майорiв, одбившися яскраво, i всьому дивувавсь у простотi малюк, переливаючи у барви кожен звук».

Братовi Івановi присвячено «Рибальське посланiе», в якому, крiм замилованих описiв природи, згадуеться i спiльна плавба «по озерi розмов», i простi книжковi по лицi з поетами «знаними i незнаними» та Аксаковим, Черкасовим i Сибiльовим, близькими всiм рибалкам.

«Весною ми iздили в поле вiзком однокiнним старим», – це з iншого вiрша, з посвятою «Івановi Рильському». «Ми iхали мовчки з тобою, для щастя не знаючи слiв», – оживають утiшнi хвилини дитинства, та невловна й неповторна мить, коли i зеленi вруна, i срiблястi води, i голос щиглика сповнюють усе ество всеохопним вiдчуттям радостi й нескiнченностi земного буття. Братовi звiряв Максим найпотаемнiшi своi думки i мрii, мужнiв i набирався сил, постiйно вiдчуваючи його плече.

Старший брат Івана навчив молодшого польськоi мови, перейнявши ii вiд батька Тадея.

Іван Рильський закiнчив юридичний факультет Киiвського унiверситету, але служити не став, лишився з матiр’ю вести скромне господарство, присвятив себе хлiборобству. Пiзнiше, разом iз Максимом, учителював у Романiвцi й працював у сусiдньому селi Кошляки, де завiдував господарством Киiвського ветеринарно-зоотехнiчного iнституту, згодом перебрався до Киева на посаду дiловода школи i завiдувача бiблiотеки.

Родина ж, дружина i п’ятеро дiтей, тим часом мешкали в Романiвцi. Вiдтодi зберiгся лист Івана Тадейовича до родини, з якого вiн постае нiжним i турботливим батьком. У цьому ж листi – згадка про можливу роботу над сiльськогосподарським словником. З другоi половини 1920-х рр. М. Рильський прилучив старшого брата до перекладацькоi роботи – з англiйськоi, французькоi, польськоi мов. Так, у перекладах І. Рильського видано роман К. Ане «Кiнець однiеi епохи» (редакцiя М.