Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

І справдi, треба бути надзвичайно мужньою i смiливою людиною, аби зважитися на таку поiздку до Осяйноi Порти – туди, звiдки з 1548 по 1553 рiк не раз у грiзних листах до польського короля султан вимагав покарати украiнського князя за розправи з ординськими грабiжниками.

Вчинок Вишневецького викликав неабияку тривогу – побоюючись, що вiн наведе в Украiну туркiв, Сигiзмунд-Август знову звертаеться до Радзивiлла: «Як би того князя до себе мати i яким способом?»

Очевидно, спосiб було знайдено, i досить радикальний.

Бо на початку 1544 року Вишневецький повертаеться з Туреччини i 4 березня в Каменнi (неподалiк Люблiна) освiдчуеться королю у товариствi друга i соратника воеводи Миколи Сенявського. Чим пояснював Вишневецький свiй перехiд до турецького султана, не вiдомо, однак той знову доручив йому охороняти прикордоння «проти татар i влаштувати на островi Хортиця захисне укрiплення проти кримчакiв». Вишневецький знову отримав для управлiння канiвське й черкаське староства.

Як зазначае iсторик Бантиш-Каменський, «муж розуму палкого, вiдважний, вправний вояка» Дмитро Вишневецький невдовзi став визнаним ватажком козакiв. Вiн вирушае на Днiпровське пониззя i «на островi Хортиця, проти Конських вод, коло кримських кочовищ», за свiдченням М. Грушевського, «ставить замок i громадить навколо себе козаччину».

Дмитро Яворницький писав з цього приводу: «У 1556 роцi знаменитий ватажок низових козакiв князь Дмитро Вишневецький, вирушаючи на вiйну з татарами, вийшов за межi Киiвського воеводства i, спустившись нижче порогiв, розташувався на островi Хортиця.

Розраховуючи розпочати звiдси постiйнi набiги на басурманiв, Вишне-вецький влаштував на островi земляне мiстечко».

Про Хортицю писав у своему щоденнику i австрiйський дипломат Ерiх Лясота, котрий за дорученням iмператора Рудольфа II приiхав на Запорозьку Сiч, щоб запросити козакiв для участi у вiйнi проти туркiв: «Пристали до берега нижче острова Мала Хортиця, неподалiк першого; тут знаходиться замок, збудований Вишневецьким рокiв 30 назад i згодом зруйнований».

Втiм, кажучи про будiвництво у цей час укрiплення на Хортицi, не слiд вважати, що це вже був той самий замок, який пiзнiше увiйшов в iсторiю як форпост боротьби проти кримчакiв. Це, певно, було невеличке укрiплення, що слугувало, насамперед, за бiльш-менш надiйну схованку. Для будiвництва справжнього замку-фортецi просто не вистачило б часу.