Гра у відрізаний палець

Це просто двi рiзнi краси…

Потiм вони сидiли за сосновим столом. Свiтлана пила каву й терла очi. Позiхала.

– Ми учора лягли пiзно, – пояснив Валентин. – Друзi з Киева приiжджали. До другоi сидiли, пили. Я, коли вип’ю, прокидаюсь о п’ятiй – о пiв на шосту. І все. Тому – вiдразу на рiчку з вудкою.

– Скiльки сьогоднi наловив? – поцiкавилась дружина.

– Сiм краснопiрок.

Вона посмiхнулася.

Там же Нiк i поснiдав удруге, пiсля чого вiдчув, що засидiвся в хлiбосольному будинку. Пора i честь знати.

– Ви ще приходьте, якщо нудно буде, – сказав на прощання Валентин.

5

На порозi будиночка Нiка зустрiв схвильований Іван Львович.

– Я вже думав, щось сталося, – кинувся вiн, забувши привiтатися. – Стукаю-стукаю, а нiхто не вiдчиняе. Думаю, не може ж людина так мiцно спати…

– А я думав, що ви тiльки через кiлька днiв приiдете! – сказав Нiк, дiстаючи з кишенi ключа.

– Я теж так думав, але обставини… Інодi вони змiнюються занадто швидко. Головне – встигати реагувати. Я зараз чайник поставлю, а ви сядьте за стiл i спробуйте зосередитись.

У нас буде дуже серйозна розмова…

Нiк слухняно пройшов у вiтальню, всiвся за стiл.

– Хтось iз колег пiд мене копае, – Іван Львович всiвся навпроти. – Отож я сьогоднi без шофера, своiм ходом. Удома «жучка» знайшов на кухнi, за батареею. Ви, я сподiваюся, тут нi з ким не знайомилися?

– Нi, – вiдповiв Нiк i вiдчув себе «по-офiцерськи» незручно, злукавивши.

– І не треба. Мабуть, справи тепер пiдуть швидше. Нам потрiбно поспiшати… Коротше, вiдпочити пiсля дороги вам не вдасться…

З кухнi донеслося шипiння чайника.

Іван Львович немов спохватився, швидко вибрався з-за столу. Повернувся з чаем.

Нiк помiтив, як у полковника тремтять руки. «Старiсть або нерви», – спiвчутливо подумав вiн.

– Отже… – Іван Львович перевiв подих, знову влаштувавшись на стiльцi. Ковтнув чаю, обпiкся, вiдставив чашку вбiк. – Ми, чесно кажучи, не збиралися вiдразу вводити вас у курс справ. Принаймнi повнiстю. Але доведеться.

Рiч у тiм, що наш колишнiй КДБ стоiть на порозi реформ, якi дуже багатьом не подобаються. Але головне – у нас е згода президента i декiлькох важливих людей нагорi. Реформа перша i найважливiша – це створення Федерального бюро за принципом американського ФБР. Власне, нам необхiдно мати двi служби замiсть однiеi, щоб легше було контролювати лояльнiсть i цiлковиту пiдзвiтнiсть урядовi обох служб. Парламент зарубав нашi офiцiйнi спроби створити ФБУ – iм це невигiдно.