Гра у відрізаний палець

Теж будь гранично акуратним i економним – нiякоi розкошi! Усе – найдешевше! Ручка е? Розпишися на зворотному боцi.

Іван Львович перевернув пластикову картку, i Нiк побачив посерединi вклеену паперову смужку для пiдпису.

– Свiй пiдпис? – перепитав вiн.

– Гаразд, покажи, розпишися поки що тут, – полковник поклав перед Нiком якийсь конверт. Нiк розписався.

– Годиться, – кивнув Іван Львович. – Прочитати нiчого не можна, зате маса карлючок. Те, що потрiбно.

Нiк акуратно, навiть iз деяким хвилюванням поставив свiй пiдпис на зворотному боцi картки.

– Ну от, тепер вона твоя. – Іван Львович усмiхнувся. – Далi…

Вiн опустив перед Нiком маленький блок запакованих у пластик пiгулок. Вiсiм штук.

– Якщо вiдчуеш, що Сахно вийшов iз-пiд контролю i стае небезпечним, – кинеш йому одну в чай, каву або пиво. Однаково. Вони миттево розчиняються. Сам не приймай! – Вiн посмiхнувся. – Це не аспiрин. Це скорiше заспокiйливе.

Допивши каву, Іван Львович пiдвiвся з-за столу.

– Обiдаемо сьогоднi разом, тут, – мовив вiн майже врочистим тоном.

 – Я все принесу через кiлька годин. З дому не виходь. Хочеш чистого повiтря – вiдчини вiкна. Буде нудно – почитай свiжi газети.

– Де? – здивувався Нiк.

– В поштовiй скриньцi з внутрiшнього боку вхiдних дверей. – Полковник здивовано мотнув головою. – Треба бути уважнiшим. Завжди детально вивчи житло, перш нiж розслабитись i лягти на канапу! Ну, бувай, до обiду!

Коли полковник пiшов, Нiк витягнув iз поштовоi скриньки три газети: «Киевские ведомости», «Всеукраинские ведомости» i «Голос Украiни».

Проглянув. Погляд зупинився на статтi про труп на даху СБУ. Заголовок свiдчив: «Слiдство тупцяе на мiсцi». З таким заголовком саму статтю можна було й не читати.

Побачивши на останнiй сторiнцi «Всеукраинских ведомостей» кросворд, Нiк узяв ручку i раптом упiймав себе на думцi, що сам зараз перебувае в «кросворднiй» ситуацii. Вiн озирнувся на всi боки. Згадав останнi слова полковника, що пiшов. «Детально вивчи житло, перш нiж розслабитись!» Його погляд сам собою поповз пiд стелю.

Вiн уважно оглянув верхнi кутки вiтальнi. Бiла штукатурка, iдеальний ремонт.

Йому згадалися монiтори в мiкроавтобусi. Три монiтори в квартирi, й людина могла вiд них зачинитися тiльки в туалетi.

Інакше вiн просто переходив iз одного монiтора в iнший. Коридор, кухня, кiмната…

Нiк вийшов на кухню. Вона була крихiтна, явно призначена тiльки для приготування iжi й не бiльше. Тут не посидиш.

Проглянув стелю, кутки, верхню частину стiн.