Гра у відрізаний палець

Нiк уперше замислився про те, що по сутi вони з Сахном були чимось на зразок «робочоi групи», в якiй вiн, Нiк, виконував роль перекладача i ще когось, а Сахно був звичайним виконавцем. Втiм, не звичайним, а з деякими вивихами. Вiн був скорiше малокерованим виконавцем, так що важко було досi уявити, чим закiнчиться iх експедицiя, тим бiльше, що навiть конкретнi цiлi цiеi експедицii Нiку не були яснi. Абстрактну мету Іван Львович поставив, а все конкретне мав пояснити в Познанi Олександр Возняк.

«Три п’ятiрки, чотири, два, один», – згадав Нiк його номер телефону.

Подивився на годинник – у Познань вони мали приiхати до обiду.

У Познанi Нiк подзвонив Возняку просто з вокзалу. Той попросив почекати його на вулицi перед входом, поряд iз стоянкою таксi. Дивно, що Возняк навiть не запитав, якi вони на вигляд, наче був упевнений, що впiзнае iх.

Грiлися вони на сонечку перед вокзалом добрi пiвгодини, перш нiж поруч, на стоянцi таксi, загальмував старенький синiй «мерседес». Водiй, кремезний кругловидий чоловiк рокiв п’ятдесяти в яскравiй лiтнiй сорочцi з коротким рукавом, перегнувся через передне пасажирське сидiння, опустив у дверцях скло i крикнув iм: «Сiдайте!»

Вони iхали вулицями незнайомого мiста, сидячи на задньому сидiннi.

Дивилися кожний у свое вiконце, а водiй, раз у раз пiдрiвнюючи внутрiшне оглядове дзеркальце, поглядав на них, на двох одягнених в однаковi джинсовi костюми молодих людей. Поглядав вiн на них напружено, про щось роздумуючи. Час вiд часу на його губах з’являлася скептична напiвпосмiшка, яку вiн тут же ховав, нiби вона виникала проти його волi.

Пiд’iхали до маленького кафе на околицi мiста.

– Ходiмо перекусимо, – запросив водiй «мерседеса».

У кафе вiн щось замовив по-польськи. До iх столика негайно пiдбiг бармен, поставив три пляшки пива, три салати, перепитав щось у Олександра Возняка й вiдiйшов убiк.

Пили пиво. Возняк розпитував про Киiв. Вiдповiдав йому в основному Сергiй. Нiку особливо говорити було нi про що. Що вiн у Киевi бачив? Будиночок на двадцять шостому кiлометрi якогось шосе, набережну Днiпра та вечiрнi вулицi, по яких його возили на шикарнiй машинi.

Сахно несподiвано виявився балакучим i розповiдав Возняку про новi магазини, ресторани. Показав вiн йому й нову украiнську валюту – Возняк iз цiкавiстю розглянув декiлька купюр, потiм повернув iх.

Бармен принiс бiгус – свинину з капустою.

Коли попоiли, продовжуючи нiчого не значущу розмову, Возняк узяв iще по пиву.