Гра у відрізаний палець

А Сергiй намацав рукою кульок, у якому лежала iжа, куплена в дорогу. Витягнув звiдти наослiп шматок копченоi ковбаси, пiднiс до рота i смачно куснув разом iз шкiркою. Так само, не дивлячись, поклав ковбасу на стiл поряд iз паспортами i, обернувшись до стiнки, знову захрiп.

«Це був снiданок!» – з усмiшкою подумав Нiк, стежачи, щоб ковбаса не перестрибнула через паспорти й не опинилася на бруднiй пiдлозi.

Вже через хвилину стежити за катанням ковбаси Нiку набридло, i вiн поклав ii на мiсце, в кульок.

Незабаром у купе заглянув провiдник iз пом’ятим обличчям i двома склянками чаю. Нiк узяв чай. Зачаровано дивлячись у вiкно, вiн випив обидвi склянки.

Сахно прокинувся пiд час двадцятихвилинноi зупинки у Варшавi. Прокинувся, струсонув головою. Прислухався до гучних вокзальних оголошень.

– Що вони говорять? – запитав.

– Я польськоi не знаю.

– Кепський ти перекладач! – криво посмiхнувся Сахно. – Чай дають?

– Дають.

Вiд Варшави до Познанi майже п’ять годин шляху. І всi цi п’ять годин Нiк i Сахно сидiли один навпроти одного за столом, дивлячись в основному у вiкно. Вони ще двiчi пили чай. Потiм Сахно захотiв вiдкоркувати другу пляшку горiлки, але Нiк не дав. Дивно, але Сахно не сперечався.

– Так куди ми iдемо? – запитав вiн.

– Зараз у Познань.

– А на хер я тобi потрiбний? – Сахно примружено втупивсь у вiчi Нiку.

– Ти менi й на хер не потрiбний, – вiдповiв йому його ж мовою Нiк. – Я тебе витягнув, зробиш одну роботу, отримаеш купу грошей, i попрощаемося…

Сахно закивав, роздумуючи.

– Так ти, видно, про мене багато знаеш, – сказав вiн задумливо через хвилину.

– Aгa, – вiдповiв Нiк, виколупуючи шматок ковбаси, застряглий у зубах.

Сахно знову кивнув.

– Значить, заради цiеi однiеi справи ти мене i витягнув. Так?

– Так, – вiдповiв Нiк.

– Гаразд, – несподiвано розслаблено мовив Сахно. – Вiд однiеi справи ще нiхто не помирав… – І вiн удоволено всмiхнувся, мовби вдало експромтом пожартував.

Помiтивши його усмiшку, Нiк iще раз прокрутив у головi щойно сказану Сергiем фразу, i до нього дiйшов ii другий сенс. Звичайно, Сахно iхав iз ним не заради компанii, не в турпоiздку. І вiд цiеi «справи», яку належить зробити Сахну, хто-небудь та помре.