Гра у відрізаний палець

Обiдати тут було б незручно, а пити каву або вино – iдеально. Сiвши на кутову канапку, Вiктор миттево розслабився. Треба було пiдiйти до стiйки, тим бiльше, що черги поки що не було. Взагалi нiкого перед стiйкою не було, хоча в буфетi сидiли з пивом чоловiк i жiнка. Сидiли бiля вiконця, пили пиво зi склянок i неголосно розмовляли.

Лiнькувато пiдвiвшись, Вiктор замовив собi каву.

Бармен принiс чашку кави на блюдцi та маленьку шоколадку. Поставив на столик цукорницю.

Вiктор полiз у кишеню пiджака за дрiбняками.

– Скiльки з мене? – запитав вiн.

– Гривня десять, iтимете – розплатитеся! – сказав бармен i повернувся за стiйку.

Мiсце це здалося Вiктору трохи нереальним, а те, що тут не брали грошей наперед, узагалi переносило це мiсце за вiдчуттям кудись за кордон.

Заiдаючи гiрку мiцну каву шоколадкою, Вiктор думав, що хоч його звичайний свiт нiби простiший i грубiший, але й цей свiт iз м’якими канапами, низенькими приземленими столиками з чорними скляними стiльницями, з увiчливими барменами – цей свiт теж йому подобаеться.

Нехай вiн тут рiдкiсний гiсть, але нiщо йому не забороняе перетворитися на частiшого гостя. Може, вiн коли-небудь прийде сюди з Іриною i дочкою. Життя, хоч яким би воно було iнодi важким i сiрим, однаково покращуеться. Може, коли-небудь вони навiть обiдатимуть щонедiлi в ресторанi всiею сiм’ею? Хоча навiщо? Можна й удома смачно приготувати…

Думки його почали входити в суперечнiсть одна з одною. «Це втома», – зрозумiв Вiктор.

Попросив у бармена ще чашку кави.

Пересiв до вiкна, з якого вiдкривався красивий краевид на Хрещатик, на фонтани майдану Незалежностi.

Бармен знайшов його очима i другу чашку з шоколадкою поставив перед Вiктором вже в iншому мiсцi.

Вiктор кивнув. Якось дуже легко вiн звик, що хтось може чемно приносити йому каву.

Погляд його впав на рекламний дирижабль, що бовтався в повiтрi на линвi на пагорбi лiворуч. Дирижабль рекламував «Адiдас».

«Це ж те саме мiсце, звiдки злетiв Броницький!» – зрозумiв Вiктор.

Нi, вiн iз самого початку знав, що саме звiдти злетiв дирижабль iз високопоставленим трупом. Вiн просто до цього моменту не мав можливостi так добре розглянути це мiсце.

Погляд його ковзнув далi, на майдан перед Головпоштамтом. Вiн помiтив будку ДАІ i мiлiцiонера, що сидiв у нiй.

Ковтнув гiркоi кави, провiв мiж будкою та дирижаблем невидиму пряму лiнiю. Вiдстань мiж ними була невелика, i, напевно, з боку будки дирижабль теж був добре видний.