Гра у відрізаний палець

Краще б самому поставити кiлька запитань, щоб зрозумiти, чого вiд нього хочуть цi люди.

Вiн задумливо вiдвернувся, подивився за борт веранди на берiзки, що пiдходили майже впритул до будинку.

– А ви звiдки знаете, що я до Івiна приiхав? – запитав вiн, продовжуючи роздивлятися стовбури берiз.

– Вiн нам подзвонив iз Киева, боявся, що його там уб’ють. Хтось фотографував його на кладовищi. Ви ж, мабуть, займаетеся справою Броницького?

Вiктор знову обернувся до Рефата.

– Так. Але менi здаеться, нiхто Івiна на кладовищi не фотографував.

Я там був.

– Вiн збирався залишитися в Киевi ще на декiлька днiв, а прилетiв на лiтаку того ж вечора, вiдразу пiсля похорону. Приiхав додому, i там його знайшла дружина, коли повернулася вiд подруги.

– А хто ж брав у нього трубку, коли я дзвонив? – здивувався Вiктор.

– Наша спiвробiтниця. – Рефат вiдпив ковток соку. Потiм прикусив нижню губу в роздумi. – Знаете, я бачу, вам важко розмовляти. Послухайте, ми з вами обое росiяни, й увесь цей подiл на окремi краiни – чиста полiтика.

Ми з вами займаемося однiею i тiею ж справою. Ми теж хочемо знати, що сталося з Броницьким. Ви, напевно, думаете, що його вбили «злi москалi», особливо пiсля скандалу в штабi, де вiн служив. Повiрте, тут нiхто не був зацiкавлений у його смертi. Якщо дасте слово зберегти нашу зустрiч у таемницi, я вам зможу це легко довести фактами. Вирiшуйте!

Вiктор замислився. Рефат здався йому чоловiком серйозним, i вiн уже розумiв: якщо «просто Юрко» був схожий на звичайного, але дуже компанiйського оперативника, то Сибiров узагалi, здавалося, не мав нiякого вiдношення до мiлiцii.

Надто вже добре вiн володiв собою.

Немов на пiдтвердження здогадки Вiктора Рефат раптом усмiхнувся i сказав:

– Ви ж знаете, що мiж Росiею i Украiною пiдписано договiр про узгоджену спiльну роботу спецслужб, так що навiть якщо коли-небудь проти вашоi волi з’ясуеться, що ви з нами зустрiчалися – нiхто це не назве зрадою! Фотографii, – вiн кивнув на конверт, – вiзьмете з собою, щоб вiдзвiтувати про поiздку.

Зайвий день у вас пiшов на зустрiч з майором Криловим iз МУРу, – тепер вiн кивнув на «просто Юрка». Я вам пропоную тiльки обмiнятися запитаннями i вiдповiдями.

Хвилини через двi Вiктор кивнув. Цiкавiсть i тверда впевненiсть у можливостi дiзнатися про щось нове перемогли.

– От i добре. – Рефат зiтхнув, переглянувся з Юрком.