Приятель небіжчика

Це сполучення менi сподобалося, воно поеднувало в собi добро i захист, добро й силу.

Я простягнув до неi руки, попри ii соннi протести пригорнув до себе й обiйняв. І заснув, почуваючись у повнiй безпецi.

16

Удень, залишившись на самотi, я знову й цiлком поважно замислився про свою безпеку. Щоб думки працювали конкретнiше, вийшов i купив у кiоску в гастрономi свiжу газету об’яв. Знайшов роздiл «Послуги». Там, серед десяткiв сантехнiкiв i укладачiв паркету, я знайшов двi охороннi фiрми. Рука потяглася до слухавки.

Я набрав перший номер.

– Алло, фiрма «Топсан», – проспiвав приемний жiночий голос.

– Перепрошую, – плутано почав я. – Менi може знадобитися охоронець… Що для цього треба?

– Ви можете пiд’iхати до нас, i ми з вами укладемо договiр.

– А скiльки це буде коштувати?

– У нас рiзнi розцiнки: залежно вiд конкретних охоронних послуг. Починаючи вiд п’ятдесяти доларiв.

– На мiсяць?

– На день, – поправила мене жiнка.

Я подякував iй i поклав рурку на мiсце. Не було рацii платити п’ятдесят доларiв на день за власну охорону – вистачило б днiв на сiм, а потiм?

Я зiтхнув.

Сiв у крiслi зручнiше i просто взявся переглядати газетнi об’яви. Об’яви виявилися гарним заспокiйливим засобом: коли я iх читав, виникало вiдчуття зовсiм нормального життя – хтось будував будинки й дачi, iнший розводив нутрiй, третiй розводив рiдкiснi троянди i пропонував iхне насiння поштою всiм бажаючим. І навiть у роздiлi «Самотнi серця» усi були гарнi, непитущi й некурящi та шукали собi таких же. Свiт вимальовувався настiльки iдеальним, що праглося бути його вiчним жителем.

Познайомившись з бажаннями людей купити те, чого в них немае, або продати те, що е, я раптом надибав об’яву зовсiм iншого характеру, що виламувалася iз загального бюргерського контексту.

«За велику винагороду готовий виконувати доручення, пов’язанi з ризиком для життя». Замiсть телефону була подана тiльки адреса: Ірпiнь, вулиця Радянська, 87.

Уже наступного ранку в стоячому брудному вагонi електрички я приiхав до Ірпеня.

Швидко знайшов Радянську вулицю i пiшов по нiй, позираючи на номери будинкiв.

Хвилин за десять я зупинився перед хвiрткою, на якiй висiв потрiбний менi номер. Будинок виявися глибоко у дворi, за старим недоглянутим садком. Будинок теж був старий i недоглянутий. Обiйшовши його, знайшов вхiднi бляхованi дверi. Постукав.

За хвилину в будинку зчинивсь якийсь шум. Щось скляне впало й покотилося по дерев’янiй пiдлозi. За дверима залунали кроки.