Закон равлика

Вiдзначивши вiдразу ж гостроту розуму хазяiна, вiн зрадiв i за себе: схоже, що й до його думок Сергiй Павлович прислухаеться уважно i конспектуе iх, нiби це якась вельми корисна лекцiя.

– Виходить, багатим нiчого обiцяти не треба… Це вже потiм, коли ви станете депутатом, треба буде постiйно щось багатим обiцяти, без цього не вийде!

– Ну з цього приводу ми ще подивимося, хоча я всiх розумiю, – кивнув Сергiй Павлович. – Давай по черзi, тiльки докладнiше. Ось нашi БІДНІ, – вiн пiдкреслив це слово на паперi. – Складiмо перелiк обiцянок для них.

Адже й дурень розумiе, що грошi на вулицi нiкому роздавати не будуть!

– Будуть, – не погодився з хазяiном Вiктор. – Будуть, перед виборами. Принаймнi по десятцi на душу. За голосування. Уже роздавали…

– Хiба це грошi? – здивувався хазяiн. – Це ж просто пiдкуп виборцiв, а менi зараз потрiбнi передвиборчi обiцянки! Тобто – програма!

Вiктор зiтхнув.

– Тодi треба якiсь економiчнi обiцянки, новi робочi мiсця, новi фабрики i заводи, пiльговi кредити для пiдприемцiв-початкiвцiв…

– Ну, бачиш, ти усе знаеш! Так, – вiн пiдсунув Вiкторовi аркуш i ручку.

 – Завтра до вечора зробиш текст програми, а ввечерi його обговоримо, може, i цим москвичам пiдсунемо подивитися. До речi, ти знаеш, чим вони повиннi займатися, цi iмiджмейкери? Бо грошей вони просять до смутку, а що робитимуть – незрозумiло…

– Сергiю Павловичу, вони рiзнi бувають… Скажуть зачiску помiняти, ще щось, краватку iншу купити… Тексти виступiв теж мають придумувати…

– Зрозумiло, – кивнув хазяiн.

 – Гаразд, гайда до бiльярдноi. Голову перевтомлювати не можна! Треба жити, як Толстой: поорав – i до столу з ручкою!

Вони зiйшли до пiдвалу. Мовчазний охоронець у легкому чорному костюмi й у бiлiй сорочцi без краватки поклав на зелене сукно столу трикутник, наповнив його кiстяними кулями. Зняв рамку й послужливо вiдiйшов.

– Дякую, Павлуню! – кивнув Сергiй Павлович. Узяв зi стiйки кий, подивився уважно на Вiктора. – Ну-бо, розбивай, бо знову простоiш без дiла!

Вiктор розбив пiрамiду, але жодна куля до лузи не потрапила.

Пiсля цього йому дiйсно довелося простояти без дiла кiлька хвилин. Потiм зiграли ще три партii, i в останнiй Вiктор собi на подив закотив три кулi.

– Бачиш! – зрадiв за нього хазяiн. – Це вже дещо! Вчись! Це називаеться – обмiн досвiдом. У мене великий бiльярдний досвiд, а в тебе газетний. От i будемо обмiнюватися!

12

Ранкова зоря нагадала про осiнь. За вiкном коливалося молоко туману.