Закон равлика

Павлусь випив двi чарки «Ай-Петрi», попередньо зазирнувши в очi шефу i не прочитавши там заборон, Вiктор обмежився однiею. Господар будинку теж. Марiйка до столу не сiдала. Либонь, вiдразу пiшла спати.

Як вертали до Голосiева, Вiктор заснув у машинi. Розштовхав його Павлусь, коли вони вже заiхали у двiр. Позiхаючи, Вiктор вибрався iз джипу, прагнучи додибати до мансардноi кiмнатчини й знову поринути в сон. Але Сергiй Павлович швидко пiдбадьорив Вiктора тоном, що не передбачае заперечень, порадивши йому йти на кухню та варити на всiх мiцну каву.

– Сьогоднi спати не будемо, – сказав вiн i пiшов прийняти холодний душ.

Павлусь зазирнув до комп’ютерника i, почувши, що справа просуваеться до кiнця, повернувся на кухню. Дзигар на стiнi показував пiв на третю ночi.

Сергiй Павлович зайшов на кухню в бiлому махровому халатi i з магнiтолою в руцi.

– Ну що, – сухо вимовив вiн. – Нiчне засiдання ревкому оголошую вiдкритим. Кава готова?

Вiдсунули столик вiд стiнки на пiвметра, щоб за ним легко було розташуватися втрьох.

– Слухайте уважно! – сказав вiн i натиснув на «Play».

«…негатив потрiбний, ти зрозумiв? Чистий негатив…

– У нього ж навiть комп’ютера нема вдома… домашнi вiдданi, як собаки… де копати?

– Вiдданi собаки просто коштують дорожче за невiдданих… вибери когось i вiзьми iз собою сюди, у сауну… разом поговоримо… Чи розпочни розмову типу: треба знати, який негатив на хазяiна можуть використовувати конкуренти… Як там у Ленiна – треба знати зброю ворога, щоб iз ним успiшно боротися… ти зрозумiв? Я тобi ще два днi даю, потiм – сам розумiеш…

– Та я…

– Жора.

У цю мить Павлусь i Сергiй Павлович подивилися одночасно на Вiктора, а вiн iнстинктивно торкнувся свого волосся, пригладив його.

– Треба буде тобi гребiнець подарувати, – сказав шеф.

«…нi хера – кебета в нього е… Просто пришелепкуватий…»

– Гарний лексикон у московських iмiджмейкерiв, – шеф зiтхнув, подивився на Вiктора, зупинив касету i ковтнув кави.

– От сучари! – «пiдспiвав» шефу охоронець.

– Павлусю, – з награним докором вимовив Сергiй Павлович, – ти ж майбутнiй помiчник депутата, вчися говорити культурно!

– Я хотiв сказати «сволоти», – пояснив Павлусь.

– Так i говори! Бо потiм за твоiм лексиконом i про мене судитимуть! Ге ж, Вiтю? – Сергiй Павлович перевiв погляд на Вiктора.