Самсон і Надія

Вона весь час вiдволiкала Самсона вiд iжi, йому хотiлося ii розгледiти. Та й рука, яка звикла до важкого та благородного столового начиння, тримала ложку невпевнено, навiть поблажливо. А до цього ще додавалося вiдчуття, що в ложки свiй кислувато-iржавий присмак, який залишався на губах пiсля кожного ii дотику. Присмак Самсон запивав чаем. Чай своею солодкiстю допомагав пропихати кашу глибше в глотку, у горло, у стравохiд. У мiру спустошення тарiлки з синiм написом по краю «Советская столовая» шлунок Самсона наповнювався вагою i спокоем.

Думки поступово вiдходили вiд iжi й починали «задивлятися» на iншi теми. Згадалася Надiя, яка спочатку, перед зустрiччю, уявлялася йому тендiтною, тонкою, легкою. Пiсля зустрiчi, яка перевернула це уявлення на протилежне, розчарування не настало. В ii спортивнiй тiлистостi й навiть у тому, як на нiй насилу застiбався чорний каракулевий кожушок, у всьому цьому ввижалася йому неймовiрна, майже акробатична стiйкiсть до повсякденного життя, що втратило цю стiйкiсть, та до його викликiв i проблем.

«Як же тепер я iй кiмнату дам, якщо до мене червоноармiйцi вселилися? – замислився Самсон не без гiркоти. – Може, переведуть iх куди незабаром? Не може ж армiя по квартирах громадян жити!»

Сашко Бабукiн зустрiв його з пiдозрою, але до квартири впустив. Звичайно, пiсля двох революцiй 1917-го i пiсля кривавого 1918-го кожен чоловiк, який зустрiчав знайомого, навiть друга, якого останнi два роки не бачив, не без страшних передчуттiв розпитував, що той робив у цей час смути й кровi.

– Ти ж усе там живеш? На Жилянськiй? – запитав Бабукiн обережно, поправляючи опущенi вниз тонкi кiнчики вусiв, вiдрощених якось по-особливому, не так, як вiн iх ранiше носив. Ранiше вони тонкими гострими китицями обабiч носа трохи вгору дивилися.

– Так, там же, – Самсон присiв на запропонований стiлець бiля шахового столика. – Тiльки тепер сам. Батька недавно вбили, а мама з Вiрочкою вiд легеневоi iнфекцii померли.

– Горе ж яке!.. – задумливо мовив Бабукiн i пожував товстi губи.

Сам вiн зберiг дебелiсть тiла, незважаючи на продовольчi кризи, якi з дивовижною регулярнiстю змiнювали одна одну назвами, але не змiстом. Хлiбна криза була змiнена молочною й масляною, та була змiнена м’ясною, м’ясна – круп’яною i знову хлiбною.

– А до тебе на постiй нiкого нова влада не привела? – озирнувся поглядом по широкiй вiтальнi Самсон, зупинивши свою увагу на високому пiдлоговому годиннику, час на якому не мiг вiдповiдати дiйсному.