Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Мешкала мама з нами, до останнiх своiх днiв у всьому нас пiдтримуючи.

Коли я думаю про те, чим завдячую своiм батькам, менi хочеться написати: усiм. І усвiдомлюю я це тим глибше, чим бiльше зустрiчаю людей, до яких доля була менш ласкавою, бiля яких не було нiкого, хто мiг би пояснити iм, як улаштовано свiт i чим рiзниться добро вiд зла. Я мiркую про це, щоб стримуватися й не засуджувати людей, якi менi здаються втiленням зла, хоча й мають досить невинний вигляд: вони просто не знають, що саме е злом, i поширюють зло, переконанi, що чинять нормально.

Образи моiх батькiв часто з’являлися в моiх фiльмах, i батько навiть частiше: з ним я вдававсь у полемiку, його вислови цитував, якiсь його манери передражнював, а потiм тремтiв, коли вiн приходив на прем’еру. Та щоразу повторювалося те саме: себе батько не впiзнавав, хоча iншi моi персонажi нагадували йому когось iз кола наших знайомих або родичiв.

Батько в образi авторитарного патрiарха з’являеться в багатьох моiх фiльмах: це й «Родинне життя», i середньометражна «Роль», i «Парадигма» (тут його грав Вiтторiо Гассман).

Макс фон Сюдов у «Дотику руки» теж грае чоловiка, схожого на мого батька. Та найближчий до батька образ вийшов усе-таки в «Родинному життi». Там батька грае Ян Кречмар, а бунтiвного сина Вiта (себто трошечки й мене…) – Данiель Ольбрихський. Іншi персонажi: Белла, Вiтова сестра (Майя Коморовська), тiтка (Галина Миколайська) i Марек, друг блудного сина (Ян Новiцький), – являють собою сумiш багатьох прототипiв.

[? «Родинне життя»]

Самiсiнький початок 1970-х рокiв. Дiм на межi розпаду належить довоенному промисловцевi, який мешкае з дочкою та сестрою. У гостi приiхали Вiт i Марек.

У iдальнi чекають батько i Вiт, уже готовi сiдати до столу. Батько вказуе гостевi його мiсце. Вiт сiдае напроти Белли, ще один прибор чекае на тiтку, яка саме готуе чай. Залишки вишуканого сервiзу i весь церемонiал початку вечерi контрастують зi скромним меню: сир, масло, хлiб, консерви та помiдори.

Батько поспiшае виправдатися в очах Марека.

Батько: Ви даруйте, що все так по-спартанському, але дружина за кордоном, i без неi все господарство трохи просiло… (До тiтки, що саме ввiйшла, несучи тацю з чаем.) Ядзю, сiдай нарештi, годi крутитися. Постав на стiл щось алкогольне. В нас гостi!

Вiт кидае пильний погляд. Тiтка, дещо зволiкаючи, але не ронячи нi слова, тягнеться до серванта. Завважуе, що ненароком забула в замку ключ, i бачить двi ще вологi чарки.