Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Виразно дивиться на батька, однак вiн не звертае на неi уваги – частуе гостя помiдорами. Тiтка розставляе чарки, обминаючи батька, який тягнеться до пляшки i наливае.

Марек(намагаеться протестувати): Я за кермом!

Белла: До завтра протверезiеш.

Марек уже й сам певен, що залишиться на нiч, та про людське око все повторюе:

Марек: Пiсля вечерi я маю iхати! Не можу ж я справляти вам клопiт.

Батько: Не морочте менi голови, мiсця в нас достатньо, куди ви поiдете проти ночi? Поiдете собi вранцi.

Марекова чарка вже повна.

Вiт(до батька): Ти ж знаеш, що я взагалi не п’ю.

Батько: Не розумiю. (Ставить його чарку перед собою й наливае.) За здоров’я гостей, пане Мареку!

Белла перехиляе чарку до дна.

Белла(впiвголоса, до Вiта): Здаеться, сьогоднi тато влаштуе нам концерт.

Батько почув.

Батько: Повтори голоснiше.

Белла(нiяково смiеться): Секрет.

Батько: У компанii не секретничають. Повтори, що ти сказала.

Батько явно мiняеться пiд впливом алкоголю. З чемного свiтського пана вiн перетворюеться на впевненого в собi, сповненого стихiйноi сили чоловiка, який може бути небезпечним.

Белла(з викликом): Я переймаюся тим, що нас сьогоднi чекае.

Батько: Ах, ти переймаешся. (Раптово обертаеться до Марека.) Ця дiвчина вiчно нещасна. Завжди хтось ii кривдить. Вона вам, либонь, казала, що сидiла у в’язницi…

Белла вмить серйознiшае.

Белла: Облиш, тату…

Батько: Я лишень питаю, чи говорила ти про це. Я ж не кажу, за вiщо.

Белла: Ти теж сидiв, тату, одразу пiсля вiйни.

Батько(до Марека, наче розповiдаючи старий анекдот): Дiйсно, сидiв, майже два тижнi. Для профiлактики, так би мовити… (Марек не розумiе, що цей старий мае на увазi.) Пiд час нацiоналiзацii. Тодi саджали всiх гамузом – боялися саботажу. (Марек усе одно не розумiе. Батько дивуеться.) Хiба Вiт вам не казав, що ця скляна фабрика належала нам? (Марек, приголомшений, слухае, а батько веде далi, наче сiв на свого улюбленого коника.) Бачите, мiй прадiд, Альфред Браун, був дисидентом i емiгрував до Польщi через релiгiйнi переслiдування.

Белла (смiючись, переривае його): Замкнене коло. Спочатку була майстерня, i наприкiнцi теж майстерня. (Марек не зрозумiв цiеi зауваги. Белла йому швидко пояснюе.) Нинi тато теж мае майстерню.

Батько неохоче пристае на ii пояснення. Вертаеться до обiрваноi оповiдi.

Батько: Тож Альфред домiгся такого успiху, що наприкiнцi життя вже брав на роботу бiльш як двадцятьох людей.