Беззаперечна правда

Менi було лишень одинадцять рокiв, але iнколи я мiг просто собi йти районом у власних справах, а господар будинку чи магазину, повз який я проходив, побачивши мене, пiднiмав камiнь або щось iнше i кидав у мене.

«Чортiв маленький злодiйкуватий шибздик!», – кричали вони.

Вони бачили як я, одягнений у всi моi моднi шмотки, йду повз i одразу точно знали, що я той нiгер, який краде у них. Одного разу я йшов повз якусь будiвлю i зупинився поговорити з другом, як тут вийшов чолов’яга на iм’я Нiкi зi своею рушницею та другом, що тримав у руках пiстолет.

Його друг витягнув пiстолет, а Нiкi приклав рушницю до мого пенiсу.

«Отже, так, маленький нiгер, слухай сюди. Якщо я почую, що ти знову був на тому грьобаному даху, то тебе виiбу. А як я побачу тебе знову тут на райончику, то вiдстрелю тобi яйка», – сказав вiн.

Я поняття зеленого не мав, хто такий цей чувак, але вiн точно знав, хто я. Можете собi уявити, що я був призвичаiвся до того, що люди отак до мене пiдходять?

За кiлька мiсяцiв до мого тринадцятирiччя мене знову арештували за привласнення чужого майна.

Вони обнишпорили всi мiсця в Нью-Йорку, щоб затримати мене. Не знаю я, якi науковi дiагностичнi тести вони використовували, але цього разу вони вирiшили направити мене в Трайонську школу для хлопчикiв, що була центром для неповнолiтнiх правопорушникiв у пiвнiчнiй частинi штату Нью-Йорк, приблизно за годину iзди на пiвнiчний захiд вiд Олбанi.

Моя мати була щаслива, що я iду на пiвнiч штату. Тодi вже безлiч дорослих чоловiкiв приходили до нашого дому, розшукуючи мене.

– Твiй брат – брудний шибздик. Я вб’ю твого брата, – казали вони моiй сестрi.

– Вiн лише дитина, – вiдказувала вона. – Вiн же не забрав у тебе жiнку або щось iнше в такому родi.

Уявiть собi, що дорослi чоловiки приходять до вас додому, розшукуючи вас, а вам лишень дванадцять. Ну хiба це не лайно? Хiба можна звинувачувати мою матiр за те, що вона втратила будь-яку вiру в мене?

2

ТОЙ ФАКТ, ЩО МЕНЕ НАПРАВИЛИ ДО ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ НА ПІВНОЧІ ШТАТУ був геть не добрим.

Тепер я опинився з дорослими хлопцями. Вони були жорсткiшими, нiж хлопцi з Споффорда. Але Трайон був непоганим мiсцем. Там було багато котеджiв, i можна було гуляти на вулицi, грати в баскетбол та ходити до спортзалу. Але я одразу ж потрапив у бiду. Увесь час я був у дурному настроi. Я поводився дуже погано. Я був конфлiктним i давав усiм i кожному знати, що я з Бруклiна i не збираюся знатися з усiляким лайном.