Мій рідний Макунів. 2-ге видання

Тато повiрив в iх розкаяння, хоча вони i дальше збирали компрометуючi матерiали на односельчан, а коли прийшов час, використали iх. Менi достовiрно вiдомо, що саме за iхнiми доносами був засуджений Венгер Петро. Тато за службу за часiв нiмецькоi окупацii вiдсидiв 10 рокiв тюрми. Зi всього видно, i тато сам розповiдав, що не служив нiмцям вiрою i правдою, за що нiмцi не раз його били i сажали в тюрму. Я сам бачив, як приiхали два нiмцi i вимагали пояснень, чому тато не органiзував транспорту на вивiз лiсу. Тато виправдовувався, що конi кволi i немае фуражу.

Коли це було перекладено нiмцям, то один з них вдарив тата по обличчю, а перекладач татовi сказав, що вiн не мав права не послухатися. Був i бiльш серйозний випадок, коли батько самовiльно роздав людям посiвний матерiал, а вони його з’iли ще до посiвноi. За таке самоуправство тато мiг серйозно постраждати. Тай таки посадили тата на два тижнi в тюрму, а потiм випустили. Одного разу якимось чином тато дiзнався що в селi буде облава, i людей насильно будуть забирати в Нiмеччину на роботи. Тато через вiрних людей попередив про це молодь села, i тi, хто в цей час сховався, уникнули насильного вивезення, а хто нi, всiх забрали. В нас в селi було п’ять жидiвських родин, а коли нiмцi почали забирати в гето, то всi евреi з села виiхали. Однiй жидiвськiй дiвчинi, яка мала iм’я Ципра, наша Оля дала свою кiн карту (посвiдчення), завдяки якiй вона зумiла дiстатися аж до Америки. Ципра проживаючи в Америцi, постiйно листувалася з Ольгою, запрошувала в гостi i дякувала iй. Ольга один раз скористалася запрошенням i гостювала в неi. Одного разу я особисто бачив приiзд бандерiвцiв у село пiд час нiмецькоi окупацii. В село iх заiхало дуже багато, не менше сотнi. Опiкувався ними Крукеницький Федiр, який був станичним УПА в нашому селi. Була, мабуть, якась нарада. Обiдали в нашому саду. Пiд вечiр всi роз’iхалися. Час проходив скоро. Вiйна продовжувалася цiлих 1414 днi. Потрiбно сказати, що в нашому селi нiмцi поводилися нормально, в Нiмеччину забрали бажаючих (i такi були), або тих, що не захотiли ховатися пiдчас облав. Так одним з добровольцiв був мiй двоюрiдний брат Теофiль (син батьковоi найстаршоi сестри Паранi, що була замужем за Гринчуком Федором). (Родина Гринчука Федора Григоровича була заможньою, проживала на хуторi Берцi. У Федора було два брати Василь i Ілля, в яких були своi сiм’i, в народi казали на них – Мельники, мабуть колись хтось з батькiвпрацював мельником. У Федора i Параскевiiбулоп’ятеродiтей.