Мій рідний Макунів. 2-ге видання

Син Мирослав одружився з СавiцькоюМарiеюФедорiвною i проживав разом з батьком до вiйни, а потiм у Львовi. Дочка Наталя вийшлазамiж за БуяраДмитра Павловича, проживали на Завадiвцi, буливиселенi в Сибiр, пiсляповернення проживали в смт. Брюховичiбiля Львова. СинТеофiлмавосвiту 6 класiв iще з дитинствамавнахил до кулiнарii. Пiд час нiмецькоiокупацiiбуввивезений до Нiмечини як остербайтер, де працював старшим поваром в приватному готелi. Через iциндент (бiйку) з господарем готелю попав в концтабiр де перебував до приходу радянськихвiйськ в Нiмечину.

При йогозвiльненнiрадянськекерiвництво дало йому зразу военну форму, i вiн став служитив червонiйармii. Пiслязавершеннявiйни проживав з сiм’ею в мiстi Рудки, працювавшефповаром в ресторанi. Син Зеновiй, маючи освiту 8 класiв, вчителював в селi Голодiвка. Одружився з Балабух Катериною Миколаiвною. Сiм’я проживала у Львовi, мали трьох дiтей. Дочка Вiра була одружена з Фариною Петром Михайловичем родом з Магерiвського району. У них було двое дiтей: дочка Ярослава i син Ігор. Пiд час нiмецькоi окупацii, в час, коли вiта села тримали нiмцi пiд арештом, а це було кiлька мiсяцiв, Гринчук Федiр за примусу влади тимчасово виконував обов’язки старости села. За це був засуджений комунiстичною владою пiсля вiйни на 10 рокiв тюрми i 5 рокiв заслання. Був звiльнений за хорошу поведiнку i виконання норм, умовно достроково. Це сталося пiсля смертi Сталiна. Ще одна татова сестра Лiля була замужем за Базелюком Іваном, проживали на Загреблi. В них було 5 дiтей: Іван, Анатолiй, Розалiя, Ганна i Нестор). Гринчуки згадуе пан Володимир часто приходили до нас в гостi, цьоця Параня до мами, а внуки до бабусi. А особливi зустрiчi були на храмовий празник, на святого Даниiла, адже батько мав iм’я Данило. Це були щирi родиннi теплi стосунки.

Знову комунiсти або «другi москалi»

Вiйна тривала, час плинув скоро, але якось пiшли чутки, що нiмцi почали вiдступати. Цi чутки стали набирати реального змiсту, i мудрi люди стали думати, як уникнути повторноi зустрiчi з визволителями зi сходу.

Люди розумiли, що з iх приходом добра небуде, будуть арешти, тюрми i розстрiли. В тата з’явився план заздалегiдь виiхати на Захiд через Сянок, Польщу i дальше. Вiн до цього почав готуватися. Бабуся Марiя мала залишитися з дочкою вдома. Але мама чомусь категорично заперечила, боялася чужих краiв i думала, що все минеться. Значно пiзнiше мама про це дуже шкодувала. І ми чекали, що буде з новим приходом бiльшовикiв. Нас знову визволили.