Відображення

Вона керувала всiма iграми – у квача, в хованки, у все що завгодно, але сама «водила» тiльки тодi, коли iй цього хотiлося, а не коли iй чомусь-то випадало (щоб Стольберг – i раптом випало?).

Вдома також було добре, – навiть бiльше, нiж добре. Клара прибiгала додому з дитсадку, потiм зi школи – як iй потiм здавалося, привiлейованоi, на iхнiй привiлейований, як потiм також виявилося, Пушкiнський в’iзд, у iхню прекрасну квартиру, де спочатку, до появи Володимира Федоровича, було порожньо – райський набiр продуктiв, навiть усiляка iкра, – але не було матусi.

Неня була у вiдрядженнi – у Середнiй Азii, на Кавказi, у Сибiру, на Байкалi, в Криму, на озерi Севан, на уранових копальнях. Марiя Ісаакiвна лiтала з мiсця на мiсце в невеликому лiтаку. Вона була iнженером-конструктором найвищого класу, але конфлiктiв з тими, хто посилав за нею лiтак, у неi нi разу не виникло: я нiколи не дозволяла собi зайвого i нiкому нiчого не розповiдала, в тому числi про урановi копальнi. Язика завжди тримала за зубами.

Вдома у Клари були безкiнечнi, але зовсiм не нелюбi домашнi завдання, а ще марки i монети, i бiлий рояль. І ще сотнi чи тисячi книг, котрi легше перечитати, нiж перелiчити. Читати Клара навчилася так само, як Марiя плавати i майже у тому ж вiцi – тiльки не в чотири роки, а в три. Тому вдома все одно було цiкавiше, нiж на вулицi. Скрiзь, не будучи вдома, вона вiдчувала, як iй не вистачало батькiв, а вдома вона цього майже не вiдчувала, вдома складалося враження буття вiсiмнадцятого столiття, в якому iй, на жаль, не довелося народитися, – бiлий рояль, марки з неприступною Вiкторiею та з Георгами, несхожими нi на Вiкторiю, нi один на одного, срiбнi петровськi та миколаiвськi рублi…

Потiм з’явився Володимир Федорович, i стало ще краще.

Вiн посмiхався, завжди пiдтримував, нiколи не сердився i тим бiльше не злився (Володимир Федорович – i роздратування?) i чим мiг, допомагав, в тому числi – збирати монети, а особливо – марки. Але захоплення всiма цими нiкому не потрiбними королями та королевами я нiколи не розумiв, нашi марки набагато кориснiшi та цiкавiшi. Ну, та з дитини – який запит?

Вiн водив Клару i в Сад Шевченка i до Палацу пiонерiв на ялинку, i на всi можливi свята. У Палацi пiонерiв ii якось сфотографували з подарунком, i на фото вона сидiла на колiнах у самого Постишева, тож Марiя Ісаакiвна дуже пишалася цiею свiтлиною.