Історія русів. Український переклад

Захищаючись вiд нападок, Осип Бодянський писав: «У цiй порi раз по раз чулися розмови, як один, другий, третiй пробував видати „Історiю Русiв“, але надаремно, однак особливостi цiеi iсторii примушували всiх, кому траплялося читати ii у списках, що ходили по руках, бажати ii оголошення; виставлялися в такому оманливому свiтлi особливо смiливiсть суджень автора про подii, так само, як i мова його, зовсiм не схожа на мову iнших такого роду iсторiй, то й природно було зважитися: чи не можна цей заказаний плiд зробити доступним усiм i кожному, а не тiльки тим, кому випало щастя покуштувати його.

До цього приеднувалася i страшенна цiна за переписку цiеi iсторii, яка водночас вимагалася за готовi вже ii списки людьми, що на тому заробляли… Видання „Історii Русiв“, видати яку даремно намагалися Устрялов, Пушкiн, Гоголь, вдалося здiйснити товариству, незважаючи на те, що з кожною книжкою „Чтений“ все бiльше й бiльше страшили всiлякими страхами. Так з’явилася „Історiя Русiв“.

Додамо до того, що кошти на друк дав О.

Бодянському граф С. Строганов, пiсля чого iсторики отримали змогу зайнятися критичним аналiзом твору. Кiлька фактичних виправлень зробив ще Д. Бантиш-Каменський 1830 року, загалом же Д. Бантиш-Каменський покликався на „Історiю русiв“ близько 90 разiв у текстi та примiтках. Досить точно з наукового погляду схарактеризував „Історiю русiв“ М. Максимович: „Історiя Кониського, написана в 60-х роках минулого столiття, з браку матерiалiв i надмiру будiвельноi сили, – це тiльки нарис такоi, дуже бажаноi для нас мистецькоi iсторii украiнського народу, вiн пройнятий духом життя й означуе свiй предмет вiрно тiльки в загальних його обрисах i тiльки в небагатьох деталях. У великiй частинi деталей вимагае вiн подальшоi обробки та переробки. А втiм, деякi деталi цього нарису iсторii до сьогоднi не втратили своеi цiни, i сьогоднiшнiй iсторик не обiйдеться без них, як це видно з нових творiв Костомарова, що також зайво неприхильно поставився до Кониського“. У рецензii на збiрку лiтописiв М. Бiлозерського М. Максимович написав, що „Історiя русiв“, „як народна iсторична дума, повна животрепетного мистецького захоплення i сторожкого, вiрного розумiння iстотностi подiй та значення осiб, а в багатьох випадках вона залишаеться i единим джерелом iсторичного знання“. В iнших статтях М. Максимович вказав на численнi неправильнi й бездоказнi данi з „Історii русiв“ („Першi часи Киiвського богоявленського братства“, „Історичнi листи про козакiв запорозьких“).