Історія русів. Український переклад

Ханенка, рукописи уперше було знайдено близько 1828 року в бiблiотецi мiстечка Гринева Стародубського повiту Чернiгiвськоi губернii, що належало небозi Олександра Безбородька Клеопатрi Лобановiй-Ростовськiй. Знайшли твiр члени стародубського суду Лайкевич та Гамалiя – описувачi бiблiотеки. Вони показали його родичевi О. Безбородька (помер 1799 року), губернiальному маршалковi С. Шираю, i той наказав зробити копiю для себе. Рукопис, як спадщина, перейшов разом iз бiблiотекою до князя Голицина, а з копiй С.

Ширая зроблено ще декiлька: для Д. Бантиша-Каменського i для О. Бодянського, а може, ще для декого. З цих копiй «Історiя русiв» нiби й поширилася, а доля автографа залишилася невiдомою, можливо, вiн був знищений для того, щоб таемниця авторства не була розгадана. Історiя, здавалося б, ясна: з неi випливае, що рукопис, який перейшов до князя Голицина, i був автографом, таемницю якого певна група людей чи родичiв автора волiли не розкривати. Однак е кiлька обставин, якi дозволяють нам сумнiватися, що в м. Гриневi було знайдено саме автограф. Рiч у тiм, що один iз спискiв «Історii русiв» потрапив у Львiв, i цей список написаний на паперi з водяним знаком 1817 року. Точна назва списку: «История малороссийская. Сочиненная г. архиепископом белорусским Георгием Конисским в… годе, переписана в 1818 году». Потрапив рукопис до Галичини так: надднiпрянець Якiв Пугач подарував цю копiю в 1872 р. В. Ганкевичу, той – О. Партицькому, вiдомому галицькому iсторику, останнiй – К. Заклинському, також ученому, а брат останнього Роман передав рукописа в 1890 роцi до бiблiотеки товариства «Просвiта». Факт надзвичайно цiкавий; вiн безсумнiвно свiдчить про те, що «Історiя русiв» мала поширення i переписувалася до ii вiдкриття в 1828 роцi принаймнi за десять рокiв. Інший рукопис вiдсувае цю дату ще далi. Друга копiя твору дiсталася до Нацiонального музею у Львовi з Вiльно через Івана Луцкевича пiд заголовком «История Руссов, или Малой России» – цей список написано на паперi з водяним знаком 1814 року. Знаемо також i факт, що бiблiотека колишнього «Императорского общества истории й древностей российских» при Московському унiверситетi мала копiю з 1824 року, звалася вона також «История Руссов, или Малой России». Збереглася також звiстка, що в 1853 роцi украiнський письменник та вчений Олександр Кониський у дiдича Іскри на Золотонощинi бачив копiю «Історii русiв» на паперi з водяним знаком 1809 року.