Книга Розчарування. 1977–1990

Загалом не повинна.

– Ви певнi?!

– Авжеж певна! Тому я продовжила розпитувати. Тодi ваша дочка зiзналася, що за пару мiсяцiв до поiздки в санаторiй ii вжалила оса, i вона знов-таки вiдчула свербiж! Не одразу й не дуже сильний – але вiдчула!..

– Оса вжалила?.. – батьки перезирнулися, пiсля чого мати пригадала: – А й справдi, було таке. Але я, знаете, не надала значення…

– А треба було надати! – сердито хитнула головою Гелена Сергiiвна. – Бо схоже, що вашiй дiвчинцi варто пройти обстеження. А якщо все пiдтвердиться – тодi треба готуватися до операцii.

– Невже ж наша дiвчинка знову ходитиме?! О-о-ой!..

Їi мати розридалася. Попри те, що вони були розлученi, батько Гертруди кинувся заспокоювати колишню дружину з усiею нiжнiстю, на яку тiльки був здатен. Дивлячись на них, Гелена Сергiiвна мовила стримано:

– Поки не пройдено обстеження, говорити про щось занадто рано. Тим не менш повторюю: якщо моi припущення справдяться… Все може бути.

* * *

Восени i на початку зими Гертрудi зробили декiлька операцiй.

Але надалi iй була потрiбна хороша реабiлiтацiя. Хтось потайки шепнув батьковi, що найкраще пройти реабiлiтацiю в Ізраiлi – мовляв, там навiть мертвих на ноги поставити можуть…

Чути це було дуже дивно, оскiльки Ізраiль не просто вважався розплiдником шкiдливоi сiонiстичноi iдеологii та осередком мiжнародного iмперiалiзму на Близькому Сходi. На теренах СРСР не бракувало тих, кого за сталiнських часiв iменували «безрiдними космополiтами» – всi вони тiльки i мрiяли, як би вибратися на «iсторичну батькiвщину».

А iх, вiдповiдно, не випускали. Тодi як же випустять iх?..

Однак батька Гертруди запевнили, що все склалося, як у жартiвливiй пiснi Висоцького «Мишко Шифман»: в Ізраiль не пускають саме тих, у кого «п’ята графа», а всiх iнших – просто залюбки! Особливо на реабiлiтацiю пiсля складних операцiй. Щоправда, послуги клiнiки коштуватимуть достатньо дорого… Та й «пiдмазати» потрiбним людям доведеться – ну-у-у, не без того… Нарештi, летiти доведеться через Вiдень, оскiльки прямих рейсiв з Киева до Тель-Авiва немае.

Та у будь-якому разi вiдмiнна реабiлiтацiя варта усiх тих зусиль i незручностей! Батько вiдповiв, що нiяких грошей не пошкодуе, а якщо треба – то вiн знайде, у кого позичити. Тiльки б Гертруда одужала!..

Напередоднi Мiднародного жiночого дня ii вiдправили до Вiдня. Втративши можливiсть бачитися з дiвчиною, Валерка вiдверто занудьгував. Вiн дуже схуд i водночас помiтно витягнувся.