Книга Застою. 1965–1976

Припинивши насвистувати свою звичайну пiсеньку, пташка повернула гострого дзьобика в бiк займаноi сусiдами кiмнати i завмерла на центральнiй поперечнiй жердинцi клiтки.

– Циря! Ти ж моя хороша… Не хвирюйся, будь раска, то вони мiж собою сваряться, оскiрьки Самсон Данирович знов до коханки збираеться, Агата ж заперечуе й намагаеться впринути на батькову совiсть. Зрозумiро тобi?..

Схилившись над клiткою канарки, Клара Мусiiвна намагалася таким чином заспокоiти свою улюбленицю. Канарка i справдi пожвавiшала, з центральноi поперечноi перескочила на бiчну дiагональну жердинку i трохи схиливши голiвку на бiк, невiдривно дивилася на господарку крихiтним чорним, схожим на маленьку бусинку оком.

– Зерняток хочеш, моя хороша? Зерняточок… Гаразд, Циречко, гаразд, зачекай трiшечки, зараз пiдсипрю тобi проса. А ще ябручко поiж, ябручки дря нашоi Циречки дуже кориснi… Отак, отак, розумничка ти моя!..

Сварка у сусiдiв за стiнкою поступово вщухла. Отож поклювавши запропоноване частування, канарка заспiвала знов.

Що ж до Клари Мусiiвни, то вона умиротворено завмерла на краечку лiжка, як завжди на дозвiллi розмiрковуючи на улюблену тему.

Адже сьогоднi була не просто звичайна п’ятниця, нiчим особливим не прикметна з-помiж iнших п’ятниць протягом року. Одного разу вона навмисно уточнювала в розташованому неподалiк Флорiвському монастирi, що 17 вересня е днем пам’ятi пророка Мойсея – того самого, який вивiв еврейський нарiд з египетського рабства. А вона ж по батьковi Мусiiвна!..

Бiльш того, колись давно по вiйнi ii покiйний нинi тато зробив невеличкий шахер-махер у паспортному столi, завдяки якому з власне Мойсея Гершелевич перетворився на Мусiя Григоровича, а родове прiзвище Гебель[13 - Єврейське прiзвище, що походить, ймовiрно, вiд iдишистського «губл» – «рубанок».

] виправив на Габель[14 - Gabbel – виделка (нiм.). Також gabelle – це непопулярний соляний податок у Францii, що стягувався до 1790 року.]. А це, як новоспечений Мусiй Григорович полюбляв пояснювати всiм i кожному – прiзвище дворянське, шляхетське. Чи то нiмецьке, чи польське, чи навiть французьке – не надто суттево. Головне, що у «п’ятiй графi»[15 - Графа радянського наспорта, до якоi вписувалася нацiональнiсть людини.] його паспорта вiдтодi красувалося гордовите «росiянин». Цим пишався i сам власник паспорта, i його дружина – уроджена Фрiда Зерахiiвна Плятт, яка синхронно з чоловiком стала Фредерiкою Захарiвною Пляттер[16 - На вiдмiну вiд еврейського «Плятт», Плятери або Платери (нiм.