Книга Відлиги. 1954–1964

Що сталося потiм? Сталося, так…

З роботи Нiну звiльнили не просто так, а за грубе порушення трудовоi дисциплiни – прогул: справдi, вона ж пiвдня просидiла бiля лiжка матерi пiсля ii першого допиту! Мама вiдреагувала на це доволi фiлософiчно: «Перед вiйною за прогул могли й розстрiляти, отож подякуй». От тiльки кому дякувати?! І головне, за що?! Адже пiсля появи такого запису в трудовiй книжцi Нiну або вiдмовлялися брати на роботу, або звiльняли, протримавши вiд сили пару тижнiв.

Сусiди просто не давали iм проходу.

Найлагiднiший закид полягав у тому, що, вийшовши на ранок зi своеi кiмнати в коридор, вони виявляли на дверях гiгантську свастику, намальовану крейдою. Добре, якщо фашистську позначку виявляла Нiна, бо, термiново намочивши ганчiрку, вона встигала все швиденько змити. Натомiсть мама декiлька разiв непритомнiла…

Нiна неодноразово намагалася простежити, хто саме займаеться «художествами», та нiчого путящого з того не вийшло. Дiвчина тiльки перестала нормально спати, прокидаючись серед ночi вiд найменшого шурхотiння, але все одно свастика на дверях iхньоi кiмнати з’являлася мiнiмум двiчi на тиждень.

Бували й iншi сюрпризи. Наприклад, пiдсунутi пiд дверi вiршованi записочки:

Руйнували, мордували,

Церквами топили…

А тим часом Федяки

Ножi освятили.[15 - Перекручена цитата з «Гайдамакiв» Тараса Шевченка.]

На цiй пiдставi Нiна запiдозрила, що iхнiм цькуванням командуе подружжя Мориченкiв. Адже вiдповiдальний працiвник Подiльського райвиконкому товариш Мориченков (невiдомо яким чином, але вiн «русифiкував» власне прiзвище, приписавши наприкiнцi лiтеру «в») ще на самому початку нiмецькоi окупацii Киева особисто прослiдкував, щоб полiцаi вiдвели до Бабиного Яру подружжя Гехтманiв з iхнього двору, коли ж чоботаревi Меiру Гехтману вдалося дивом утекти – допомiг його вистежити i впiймати.

В тому не могло бути найменших сумнiвiв, оскiльки в жовтнi 1941 року Мориченки урочисто в’iхали в бiльшу за площею кiмнату Гехтманiв. А такий «приз» нiмецькi окупанти видiляли саме тим, хто допомагав iм зробити Киiв територiею «юденфрай».

Ясна рiч, коли фашистiв прогнали, чекiсти взялися за Мориченкiв. Та як не дивно, подружжя вийшло сухим з води. Бiльше того, товариш Мориченко перетворився на «Мориченкова» й пiшов працювати в Подiльський райвиконком, а його дружина Тамара Антипiвна тепер викладала украiнську мову й лiтературу в середнiй школi № 20.