Книга Відлиги. 1954–1964

До речi, це була ще одна причина запiдозрити саме iх – бо хто краще вiд профiльноi вчительки мiг розбиратися в лiтературнiй спадщинi Великого Кобзаря…

– А ти доведи, фашистко! – щоразу смiялася в обличчя Нiнi вчителька, й ii верхня губа здималася вгору вiд насолоди, коли вона повторювала, немов суддiвський вирок: – Фашистко!..

Однак найстрашнiше сталося позаторiк, коли просто посеред ночi вiконна шибка в iхнiй кiмнатi раптом трiснула й посипалася дрiбненькими друзками, слiдом за тим з двору влетiла й гепнулася на пiдлогу чимала каменюка, загорнута в якийсь папiрець.

Останнiй виявився радянським агiтплакатом часiв Великоi Вiтчизняноi вiйни з виправленим пропагандистським гаслом:

Смерть нiмцю ФЕДЯКАМ!

З мамою сталася iстерика, пiсля якоi у нещасноi вiднялися ноги. Нiна спробувала поскаржитися в мiлiцiю. Там обiцяли розiбратися… але скiльки не старалися, винних так i не знайшли.

– Що, фашистко, догралася? – глузливо спитала дiвчину Тамара Антипiвна, при цьому ii верхня губа випнулася особливо помiтно.

Нiна не вiдповiла нiчого, бо поспiшала до мами, вiдтепер назавжди прикутоi до лiжка. На роботу ii тепер загалом не брали, тому остаточно припинивши спроби працевлаштуватися, вона два роки поспiль доглядала матiр, яка згасала поступово, але невiдворотно. Аж доки не померла в лютому.

І тут уперше за останнiй десяток рокiв щастя, схоже, нарештi посмiхнулося Нiнi. Почалося з появи у них нового дiльничного iнспектора. Всебiчно вивчивши справу сестри зрадницi Радянськоi Батькiвщини, оголошеноi у всесоюзний розшук, молодий лейтенант запросив Нiну до себе на спiвбесiду.

Наприкiнцi пiдбив невтiшний пiдсумок:

– Такi справи, Нiно Панасiвно… Уже четвертий рiк[16 - Цей Указ був ухвалений 23 липня 1951 року, хоча й не публiкувався офiцiйно.] iснуе Указ Верховноi Ради СРСР «Про заходи боротьби з антигромадськими, паразитичними елементами». В Москвi та областi справи ще жорсткiшi[17 - Йдеться про спецiальну Постанову Ради мiнiстрiв СРСР вiд 19 липня 1951 року «Про заходи щодо лiквiдацii жебрацтва в Москвi та Московськiй областi та посилення боротьби з антигромадськими, паразитичними елементами».

], проте ми все ж таки в Киевi. У будь-якому разi ви давно вже нiде не працюете, а живете, за вашим власним визнанням, лише на грошi, вирученi вiд нелегальноi торгiвлi на так званiй «барахолцi» речами, винесеними з вашого i нещодавно померлоi матерi помешкання. То що ж робити з вами?..

– Робiть, що хочете, – абсолютно безбарвним голосом вiдповiла Нiна.