Чорна рада (збірник)

Полковник Шрам iз сином (той молодий козак був його син) схилившись i в'iхали. Василь Невольник з великоi радостi не знав, що й робити: кинувся до Шрама i поцiлував його в колiно.

Далi до сина:

– Боже правий! Боже правий! Та се ж твiй Петрусь! Орел, а не козак!

Петро нагнувсь iз сiдла i поцiлувавсь iз Василем Невольником.

– Орел, а не козак! – каже знов Василь Невольник. – Що, якби таких друзяк припливло хоч двi чайки до Кермана,[6 - Керман – Акерман, турецьке мiсто-фортеця у гирлi Днiпра.

] як я пропадав там у неволi? Ох, Боже правий! Далась менi та проклята неволя добре знати, не забуду ii довiку!

Справдi, Василь Невольник був собi дiдусь такий мiзерний, мов зараз тiлько з неволi випущений: невеличкий, похилий, очi йому позападали i наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав – вiн i зроду не смiявся. У синьому жупанковi, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене.

Петро, старого Шрама син, скочив на землю i взяв од панотця коня.

– Веди ж нас, Василю, до пана, – каже полковник Шрам. – Де вiн? Чи в свiтлицi, чи в пасiцi? У нього здавна була охота до бджоли; так тепер певно вже пасiчникуе.

– Еге, добродiю, – каже Василь Невольник, – благую часть iзбрав собi пан Черевань – нехай його Господь на свiтi подержить! Мало куди й виходить з пасiки.

– Ну, да все ж од людей iще не одцурався? Чи, може, справдi зробивсь пустинножителем?[7 - Пустинножитель – вiдлюдник.

]

– Йому од людей одцуратись! – каже Василь Невольник. – Та йому й хлiб не пiде в душу, якби його люде покинули. У нас i тепер не без гостей. Побачиш сам, що в нас за гiсть тепер у Хмарищi.

Да, одчинивши дiдусь у пасiку хвiрточку, i повiв Шрама попiд деревом.

Що ж то був за Шрам такий, i як се вiн був разом пiп i полковник?

Був вiн син паволоцького попа, по прiзвищу Чепурного, учився в Киiвськiй братськiй школi,[8 - Киiвська братська школа – навчальний заклад, заснований 1615 р.

Киiвським братством – нацiонально-релiгiйною громадською органiзацiею киiвських мiщан, що виникла при Богоявленському (з 1616 р. – Братському) монастирi на Подолi.] i вже сам вийшов був на попи. Як же пiднялись козаки з гетьманом Остряницею,[9 - Остряниця (Острянин) Якiв (? – 1641) – один з керiвникiв селянсько-козацького повстання 1638 р. проти польсько-шляхетських загарбникiв та украiнськоi шляхти.