Чорна рада (збірник)

] то i вiн устряв до козацького вiйська; бо гарячий був чоловiк Шрам i не всидiв би у своiй парафii, чуючи, як iллеться рiдна йому кров за безбожний глум польських консистентiв[10 - Консистенти – польське вiйсько.] i урядникiв над украiнцями, за наругу католикiв i унiтiв[11 - Унiти – унiати, прихильники унii – об'еднання православноi i католицькоi церков на украiнських i бiлоруських землях, проголошеного 1596 р. у Брестi.] над греко-руською вiрою. Тодi-бо дiйшло безладде в Польщi до того, що робив усякий староста, усякий ротмiстр, усякий значний чоловiк, що йому в божевiльну голову прийде, а найбiльш iз народом неоружним, з мiщанами i хлiборобами, которi не мали жодного способу супротив його стати.

Почали жовнiри консистуючи в городах i селах, беззаконнi окорми i напитки од людей вимагати, жiнок та дiвчат козачих, мiщанських i посполитих безчестити i мордовати, людей серед зими по ломках льодових у плуг запрягати, а жидам приказували iх бичовати й поганяти, щоб, на один смiх i наругу, лiд плугом орали й рисовали. А тим часом католицькi пани з нашими перевертнями усиловались унiю на Вкраiнi прищепити i не в одну церкву попом унiта на огиду людям поставили; вiру благочестиву мужицькою вiрою називали, а оддаючи жидам у оренду села, не раз iз селами й церкви iм на одкуп оддавали. І нiкому було на такi наруги жаловатись, бо й самого короля сенатори, пани да епископи у руках держали. Городова ж козацька старшина за коронного гетьмана, за старост, за державцiв i iх намiсникiв i орандарiв руку тягнула, а мiж себе дiлилась козацькою платою – по тридцяти злотих на всякого реестрового од короля i Речi Посполитоi. [12 - Рiччю Посполитою, чи то республiкою, називалось усе вкупi – Польща, Литва i Русь; а Руссю звались Галичина, Подiлля, Волинь i Украiна. (прим. авт.)] То й реестровим, чи городовим, козакам[13 - У 1572 р. польський уряд сформував з козакiв вiйська для боротьби проти народних рухiв на Схiднiй Украiнi й охорони ii пiвденних кордонiв. Прийнятi на державну службу вписувалися в реестр (звiдси й назва – реестровi козаки).] було тiсно. Багато з них до пiдданства старостам i державцям приневолено; которi ж остались реестровими козаками, тii робили в своеi старшини всяку роботу по дворах. Шiсть тисяч тiлько iх оставлено в реестрi, да й тii, бувши в великiй неволi в старшини, тягли, хотя й нехотя, за ляхiв руку i тiлько вже при Хмельницькому одностайне за Вкраiну повстали.