Чорна рада (збірник)

Морозенко – популярний герой народноi думи.] Круг його горять костьоли й замки, а вiн сiче-рубае, топче конем ляхiв з недоляшками. Іще й пiдписано: «Лицар славного вiйська Запорозького»; а над ляхами: «А се проклятущi ляхи». Знаете, тодi ще Хмельнищина тiлько що втихла, так любив народ, дивлячись, споминати, як нашi за себе оддячили. А ченцi собi любили мирянам у голову задовбувати, що нема в свiтi ворога над католика. Пали, рубай його, вивертай з коренем, то й будеш славен i хвален, як Морозенко.

Був там i козак Байда, що висiв ребром у туркiв на гаку, а не зламав своеi вiри.

Так i те все там помальовано, щоб усяке знало, якi-то колись були лицарi на Вкраiнi.

Був i Самiйло Кiшка,[65 - Кiшка Самiйло (? – 1602) – гетьман реестрових козакiв (1599–1602). У 70-х роках XVI ст. потрапив у турецький полон.] що й досi про його спiвають кобзарi, як вiн попавсь у турецьку неволю i п'ятдесят чотири роки був на галерах у кайданах, за замками, як йому Господь допомiг i себе, i товариства пiвчвартаста визволити i як, узявши ту галеру, приплив до козакiв i корогви хрещатi давнi у кишенi козакам привiз – не зневажив козацькоi слави.

Дивляться нашi на тii намальованi дива, доходять уже до дзвiницi, аж слухають – за оградою щось гуде, стугонить, наче грiм гримить оддалекй, i музики грають.

– Се, – каже ченчик, що проводжав iх по монастиревi, – се добрii молодцi-запорожцi по Киеву гуляють. Бачте, як нашi бурсаки-спудеi[66 - Бурсаки-спудеi – учнi середнiх i молодших класiв Киiвськоi академii.] бiжать за ворота? Жодною мiрою не вдержиш iх, як зачують запорожцiв.

Бiда нам iз сими iскусителями! Наiдуть, покрасуються тут, погуляють; дивись – половина бурси i вродиться за порогами.

Тим часом музики, галас i тупотня пiдходили все ближче. Люде один одного пхае та бiжать дивитись на сiчових гуляк. Тiлько й чути: «Запорожцi, запорожцi з свiтом прощаються!»

Що ж то було за прощанне з свiтом? Була то в запорожцiв гульня, на диво всьому мировi. Як доживе, було, которий запорожець до великоi старостi, що воювати бiльш не здужае, то наб'е черес дукатами, да забере з собою приятелiв душ тридцять або й сорок, да й iде з ними в Киiв бенкетовати.

Дома, у Сiчi, ходять у семряжках да в кажанках,[67 - Кажанек – хутряна або шкiряна куртка.] а iдять мало не саму соломаху,[68 - Саламаха, соломаха – рiдка страва, приготована зi завареного на водi борошна, переважно гречаного.] а тут жупани на iх будуть лудани,[69 - Жупани-лудани – жупани з блискучоi матерii або вишитi золотом.