Чорна рада (збірник)

Шрам одвiтовав, що на прощу до Киева, да й спитав сам у Божого Чоловiка:

– А тебе ж, дiду, звiдки i куди Господь несе?

– В мене, – каже, – одна дорога по всьому свiту. Блаженнi милостивii, яко тii помилованi будуть…

– Так, батьку мiй! Так, мiй добродiю! – перебив йому Василь Невольник. – Нехай на тебе так Господь оглянеться, як ти на мене оглянувся! Три годи, як три днi, промучивсь я в проклятiй неволi, на турецькiй каторзi, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського берега. А ти виспiвав за мене сто золотих червоних; от я iзнов мiж хрещеним миром, iзнов почув козацьку мову!

– Не менi дякуй за се, Василю, – каже Божий Чоловiк, – дякуй Боговi да ще тому, хто не поскупивсь викинуть за тебе з череса сотню дукатiв.

– Хiба ж я йому не дякую? – каже Василь Невольник. – Ченцi звали мене у монастир, бо я таки й письменний собi трошки; низове товариство закликало мене до коша, бо я всi гирла, як своi п'ять пучок, знаю; зазивав мене i кошовий, i отаманне, як проходив я, повертаючи з неволi, через Запорожже, а я кажу: нi, братчики, пiду я тому служити, хто визволив мене iз бесурменськоi землi; буду в його грубником, буду в його хоч свинопасом, аби як-небудь йому подякувати.

Так говорив Василь Невольник. А Черевань, слухаючи, тiлько смiявся.

– Казнае-що ти, – каже, – городиш, бгате! Буцiм уже сто червоних таке диво, що зроду нiхто й не бачив. Пiсля Пилявцiв[27 - Пiсля Пилявцiв… – Маеться на увазi перемога украiнського повстанського вiйська на чолi з Б.

Хмельницьким над польсько-шляхетською армiею у бою бiля Пилявцiв.] та Збаража[28 - Пiсля… Збаража… – Йдеться про облогу польського вiйська в м. Збаражi армiею Б. Хмельницького.] носили козаки червiнцi приполами. Ну, сядьмо лиш, моi дорогii гостi, та вип'ем за здоров'я пана Шрама.

Випили по кубку. Тодi Шрам i питае:

– Скажи ж менi, Божий Чоловiче, ти всюди вештаешся i всячину чуеш: чи не чував ти, що в нас дiеться за Днiпром?

– Дiеться таке, – одвiтуе Божий Чоловiк, важко здихнувши, – що бодай i не казати! Не добре, кажуть, починае на сiй Украiнi Тетеря, а за Днiпром чиниться щось iще гiрше.

Жодного ладу мiж козаками.

– А старшина ж iз гетьманом на що?

– Старшини там багато, да нiкого слухати.

– Як нiкого? А Сомко?[29 - Сомко Яким Семенович (? – 1663) – наказний (тимчасовий) гетьман Лiвобережноi Украiни]

– А що ж Сомко? Хоть вiн i розумом, i славою узяв над усiма, да й йому не дають гетмановати.