Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Хоча напевно хтось намагався i нарвати квiтiв також.]. Залiзницi були заповненi потягами, що в цей перiод вiйни часто рухалися в одному й тому самому напрямку i з однiею-единою метою. Уперед. На фронт[20 - У той час Росiя в межах масштабноi програми вiйськовоi модернiзацii облаштовувала дороги i залiзницi. Насамперед будiвництво залiзниць у росiйськiй Польщi дуже налякало нiмецький Генштаб. Що швидше можна зiбрати армiю й висунути ii проти ворога, то бiльше шансiв на перемогу. Це аксiома. Нiмецький план Шлiффена – який узагалi-то i планом не був, а був просто пам’ятною запискою вiд 1905 року, що фiксувала стан справ пiсля розгрому Росii Японiею, – грунтувався на тому, що росiяни не встигнуть почати дiяти, перш нiж будуть переможенi французи.

І важливим чинником у цих прогнозах були залiзницi. Ще 1910 року росiйська армiя могла використовувати всього 250 складiв для проведення мобiлiзацii, – для порiвняння можна згадати транспортну мережу в районi Кельна: 700 потягiв на той же перiод часу. Росiйська програма модернiзацii передбачала збiльшення кiлькостi потягiв i перенесення iх розвантаження ближче до нiмецького кордону. ].

Лобанов-Ростовський не вперше опинився в полонi залiзницi, де буквально вишикувалися в чергу потяги з вiйськами. Вiдстань у двадцять п’ять кiлометрiв вони долали за добу. Потяг тягнеться незвично повiльно – майже не чути деренчання рейкових стикiв. Значно швидше можна було б пройти маршем, але наказ е наказ.

10

Среда, 9 вересня 1914 року

Володимир Лiттауер бачить, как страждають конi пiд Вiдмiнненом

Усе пiшло шкереберть.

Лiттауер розраховував, що це буде «кiлька днiв мирного походу слiдом за пiхотою», але все перетворилося на панiчну рятувальну операцiю. Вони скакали верхи всю нiч. Вони виснаженi.

Зараз ранок. Вони зiбралися бiля перешийка мiж озерами, на схiд вiд мiстечка Вiдмiннен. Вiн зайнятий нiмецькими вiйськами. Росiяни знають, що очiкуеться наступ. Ескадрон Лiттауера стоiть у резервi, i вiн з цiкавiстю спостерiгае за дуеллю мiж росiйськими й нiмецькими гарматами.

Його гусари спiшилися i сховалися в укриття.

Навiть у цiй метушнi, за вiдсутностi достовiрноi iнформацii зрозумiло, що росiйське вторгнення в Схiдну Пруссiю зазнало краху. На пiвднi армiю Самсонова вщент розбили нiмецькi дивiзii, що з’явилися казна-звiдки[21 - Пiдраховано, що зi 150 тисяч чоловiк його армii загинуло лише близько 10 тисяч, а особиста доля Самсонова довго залишалася невiдомою, але, швидше за все, вiн наклав на себе руки.].