Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Три тижнi цей свiтловолосий, тендiтний, маленький чоловiк тихо лежав у своему лiжку, стаючи дедалi тоншим; йому було важко iсти, але весь час хотiлося пити. І тепер вiн помер, без усякоi театральностi, так само тихо, на самотi, як жив.

Флоренс вирiшила, що мае побачити тiло. Вона прослизнула в примiщення, що правило за морг, обережно причинивши за собою дверi. Там на ношах лежав Василь, або те, що було Василем. Вiн був

такий крихкий, змарнiлий, зiщулений, що був схожий радше на дитину, нiж на дорослого чоловiка.

Його застигле обличчя було блiдо-сiрим. Нiколи ранiше я не бачила такого дивного кольору обличчя, а щоки провалилися, утворивши двi западини.

На повiках лежали шматочки цукру, прикриваючи очi. Їй стало моторошно, ii налякало не стiльки мертве тiло, скiльки тиша, мовчання. І вона подумала: «Смерть – це щось жахливо нерухоме, мовчазне, вiддалене». Промовивши коротку молитву над покiйним, вона швидко вийшла геть.

12

П’ятниця, вересня 1914 року

Лаура де Турчинович тiкае з Сувалок

Свiтае.

Вулички, що пролягають мiж низенькими, незграбними будинками Сувалок, порожнi. Можливо, це помилкова тривога? Багато хто плекають божевiльну надiю, готовi обманювати самi себе, повторюючи: «тiльки не тут», «все мине» або «нас це не стосуеться». Можливо, чутки, що постiйно поширюються, i е наслiдком усiх цих iлюзiй? В останнi тижнi люди теревенили про те, що Кенiгсберг захоплено i що росiйська армiя наближаеться до Берлiна.

Як зазвичай, нiхто не знае, що насправдi вiдбуваеться на фронтi.

Довгi колони кiнних хур проходять мiстом. Маршуе пiдкрiплення. Часом над мiстом кружляе аероплан, скидаючи бомби або пропагандистськi листiвки. Інодi чвалають ланцюжки нiмецьких вiйськовополонених, одягнених у сiре. За останнi днi рух лише посилився. А вчора з’явилися першi ознаки того, що справи недобрi. Спершу – натовпи селян з маленьких сiлець на кордонi зi Схiдною Пруссiею: «Чоловiки, жiнки, дiти, собаки, корови, свинi, конi i вози – все змiшалося в велетенському потоцi».

Потiм – новi звуки, що разять слух: рушничний вогонь десь удалинi. Хтось припустив, що це козаки ловлять офiцера-зрадника. Чому б i нi?

Нiч минула спокiйно. Бiженцi з прикордонних сiл потяглися далi.

З вiкон задньоi сторони будинку можна було бачити прекрасний краевид на рiвну долину навколо мiста i на велику дорогу, що вела в Схiдну Пруссiю. Близько шостоi години ранку Лаура побачила безлiч возiв з пораненими. Цi пораненi розповiли, що ворог прорвав лiнiю фронту.