Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Вона непосидюча розумна дiвчинка з рудуватим кiсками i зеленими очима. Вона чула розмови про те, що французька авiацiя бомбувала Нюрнберг; що атакували залiзничний мiст бiля Айхенрида; що росiйськi вiйська просуваються до Йоганнiсбурга; що росiйськi агенти намагалися вбити кронпринца в Берлiнi; що один росiйський шпигун ледь не пiдiрвав авiацiйний завод на околицi мiста; що iнший росiйський шпигун мав на метi заразити холерою воду у водопроводi; що французький агент хотiв пiдiрвати мости через Кюддов.

Усе це були лише чутки, але правду дiзнаються згодом.

Жителi Шнайдемюля, як i бiльшiсть нiмцiв, уважають цю вiйну оборонною, – вiйною, яку iм нав’язали, не залишивши iншого вибору. Нiмцi, як i всi жителi мiст i сiл Сербii, Австро-Угорщини, Росii, Францii, Бельгii та Великоi Британii, сповненi страху i надii, водночас переконанi у своiй правотi, бо iм належить битися iз силами зла. Потужна емоцiйна хвиля прокотилася Шнайдемюлем, Нiмеччиною та Європою, накривши собою всiх i вся.

Ельфрiда чуе вигуки брата й одразу бачить усе сама. Ось вони йдуть, шеренги солдат у сiрiй унiформi, коротких чоботях зi свiтлоi, невичиненоi шкiри, з великими наплiчниками, у загострених касках з сiрими тканинними чохлами. Попереду крокуе вiйськовий оркестр. Коли вiн наближаеться до вокзалу i натовпу на площi, то звуки знайомоi всiм мелодii захоплюють людей. Солдати спiвають, i натовп пiдхоплюе за ними приспiв.

Lieb’Vaterland, magst ruhig sein,

Lieb’Vaterland, magst ruhig sein,

Fest steht und treu die Wacht, die Wacht am Rhein!

Fest steht und treu die Wacht, die Wacht am Rhein![4 - «Спокiйний будь, край отчий наш / твердий, надiйний страж, на Рейнi страж!» – приблизно так звучить пiсня у вiльному перекладi з нiмецькоi. Пiсня «Стражi на Рейнi» з середини XIX столiття була неофiцiйним гiмном Нiмеччини.

Повiтря дрижить вiд барабанного бою, тупоту чобiт, спiву i крикiв «ура».

Ельфрiда запише в своему щоденнику:

149-й пройшов тодi плiч-о-плiч, розтiкаючись пероном як сiра хвиля припливу. У всiх солдатiв були на шиi довгi вiнки з квiтiв або ж просто квiтки на грудях. З гвинтiвок стирчали айстри, левкоi та троянди, немов мали намiр обстрiлювати ворогiв квiтами. Обличчя солдатiв були серйозними. А я ж уважала, що вони смiятимуться i радiтимуть.