Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Усi армii використовували цi кольори, iхнi комбiнацii означали рiзнi послання. Червоний зазвичай означав: «Ворог наступае!», а зелений – те, що своя артилерiя не дiстае супротивника i потрiбно перемiстити позицii вперед.]. Одразу слiдом за цим пронiсся ураган снарядiв. Вони розривалися навколо французьких окопiв. Край окопу вимальовуеться на тлi вогненних вибухiв. Повiтря сповнюеться «гуркотом, свистом i вибухами». Вiдчуваеться рiзкий запах газу.

Серце шалено калатало. Я, напевно, зблiд, мене охопив страх. Я закурив, iнстинкт пiдказував менi, що сигарета допоможе менi заспокоiтися.

Потiм я звернув увагу на солдатiв, якi зiщулилися на днi вузького окопу, закривши голови рюкзаками, чекаючи, коли завершиться обстрiл.

Раптом Арно усвiдомлюе, що нiмцi вже наближаються, що вони на нiчийнiй землi. Вiн перестрибуе через спини солдатiв, поспiшаючи до того мiсця, де з окопiв добре видно ворожу лiнiю. Навколо гуркiт, завивання i шипiння. Там, попереду, вiн зможе спостерiгати за нiмцями: «Думка про те, що менi потрiбно зробити, позбавила мене страху».

Вiн вдивляеться в пагорб, що роздiляе нiмецькi та французькi позицii. Нiчого.

Обстрiл поступово стихае. І нарештi зовсiм припиняеться.

Розвiюеться дим. Знову стае тихо. Починають надходити повiдомлення. Двое убитих у сусiднiй частинi, п’ятеро – з роти праворуч.

Поступово Арно вiдтворюе картину подii. Двое засмучених вартових надумали поцiлити в перелiтних птахiв. Напевне, це були кроншнепи, якi летiли до мiсць своiх гнiздувань у Скандинавii.

Пострiли ввели в оману iнших вартових, i тi, побоюючись нападу, також почали стрiляти. За мить уздовж окопiв спалахнула перестрiлка. Раптовий вогонь налякав нiмцiв, i вони, чекаючи атаки, вiддали наказ своiй артилерii.

Наступного дня був дописаний офiцiйний епiлог. У повiдомленнi французькоi армii можна було прочитати таке: «Нiмецький наступ бiля Бекура, поблизу Альбера, було повнiстю придушено нашим вогнем». Коментар Арно був такий: «Отак пишеться iсторiя».

Того самого дня, 28 лютого, Вiльям Генрi Докiнз пише своiй матерi:

Цього тижня я отримав твого листа вiд 26 сiчня, i, можливо, вiн виявиться останнiм тут, у Єгиптi, оскiльки ми незабаром вирушаемо в дорогу.

Нiхто не знае куди. Вдень до Олександрii вже вирушили 3rd Bde, 3rd Fd Amb, 1st Fd Coy, 4th ASC, i протягом двох тижнiв ми повиннi пiти за ними. Уважаю, пунктом призначення будуть Дарданелли, та, можливо, нас вiдправлять кудись до Францii, Туреччини, Сирii або Чорногорii.