Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Вiн також е автором працi «Історiя громадянськоi вiйни у Польщi», надрукованiй у Венецii в 1671 р.[71 - Vimina A. Historia delle gverre civili di Polonia… – Venetia, 1671.]

У цiй книзi дещо е про походження Хмельницького. Хоча козацький вождь iменуеться варваром, але автор зазначае, що гетьман походив iз шляхти. Батько Богдана був литовським шляхтичем, який втiк до запорiзьких козакiв, аби уникнути судовоi кари. Вiдзначае Вiмiна й освiченiсть Хмельницького. Говорить, що той навчався в якiйсь гуманiстичнiй школi в Краковi.

Через те був набагато освiченiшим, нiж iншi козаки.[72 - Ibid. – P. 6–7.]

Причину козацького бунту Вiмiна також бачив у особистiй образi Хмельницького, в якого нiби гетьман Станiслав Конецпольський вiдiбрав «сiльце Суботiв». А син гетьмана, королiвський хорунжий, посадив майбутнього козацького вождя в темницю. З ув’язнення Хмельницького звiльнили приятелi, якi й допомогли йому втекти на Запорiжжя.[73 - Ibid. – P. 3–4.]

Проте набагато цiкавiшим е лист Вiмiни, де вiн оповiдае про свое посольство до Хмельницького i де навiть поданий словесний портрет Хмельницького (один з небагатьох прижиттевих описiв козацького вождя).

Історiя цього посольства така. Вiмiна отримав вiд венецiанського посла у Вiднi Сагредо доручення з’ясувати, наскiльки вiрнi вiдомостi, поширюванi у Варшавi, про намiр кримського хана спiльно з козаками напасти на Порту. Коли такi намiри у них справдi е, то iх бажано було б пiдтримати, пообiцяти допомогу Венецiанськоi республiки – щоправда, лише в загальних виразах, до отримання подальших iнструкцiй.

Якщо ж би виявилося, що такого намiру у татар i козакiв немае, то пословi доручалося зiграти на почуттях Хмельницького. Вiн мав оповiдати козацькому ватажку, як то його цiнують у Венецii. Говорити про важке становище, в якому опинилася Османська iмперiя, де розладнане управлiння i зрiе невдоволення у вiйську. Шiсть рокiв Порта даремно напружуе своi сили для боротьби з Венецiанською республiкою, флот якоi кiлька разiв замикав Дарданелльську протоку.

Останнiй раз вiн протягом двадцяти двох мiсяцiв тримав ii в блокадi, не даючи нi вийти, нi ввiйти турецьким кораблям. Коли б до нового наступу венецiанського флоту приеднався козацький флот, заблокувавши Константинополь з моря i перекривши туди поставку продуктiв на кiлька тижнiв, то в столицi Туреччини почалися б бунти.